Юрій ПАЛЬЧУКОВСЬКИЙ, Голова Демократичного об'єднання «Українська Національна Рада», для ВН
 
                                        Жодну проблему неможливо вирішити
                                        на тому ж рівні, на якому вона виникла
                                                                               А. Ейнштейн
     Сьогодні Україна, як ніколи, в небезпеці! Антиукраїнські  сили, що прийшли до влади неконституційним шляхом, ведуть цілеспрямований процес руйнаціїї України.
Відповідальність за це лягає, насамперед, на українську громадсько-політичну та інтелектуально-культурну еліту, яка через свою незгуртованість випустивши ситуацію з-під контролю,  допустила ці сили до влади. Розтоптана Конституція, «тушкована»коаліція, узурпація влади, цинічна деукраїнізація, наступ на свободу слова, здача української території в Криму, газовий дерибан, заперечення голодомору як геноциду українців, політичні переслідування, зневага до української нації – ось неповний перелік злочинних дій неукраїнської влади, яка дедалі більше набирає ознак тоталітаризму.
 
        Існуюча політична система породжує «державних діячів», які нехтуючи Конституцією, законами України, конституційними правами людини, прагнуть вирішити лише свої олігархічні цілі, спрямовані на перерозподіл влади, власності, лобіювання олігархічно-кланових інтересів, слугування не власному народові, а іншим державам. Змирення з такою ситуацією в державі загрожує перекреслити всю 20-річну історію її становлення та трансформацію України в передову демократичну європейську державу.
 
        Ситуація в Україні красномовно свідчить про те, що наявна система державної влади себе вичерпала.
        Пора усвідомити, що жодній, окремо взятій, політичній партії змінити цю систему не під силу. Ця проблема не зводиться до голосування на виборах за нові обличчя і, навіть, не до зміни виборчого законодавства. Тут
варто наголосити на потребі трансформації самого принципу державного правління від плутократії (влади клану багатих людей) до реального народовладдя (коли найвища суверенна влада має належати народові, якому повинні бути підзвітні всі державні чиновники).
      Надзвичайно важливо наголосити, що на сучасному етапі найважливішою метою українського суспільства повинна стати його консолідація незалежно від політичних поглядів та інших факторів. Всі розбіжності стають другорядними, якщо національною ідеєю сьогодення буде єдність української нації!      
      Суспільство давно хоче почути про конкретні механізми забезпечення демократії, верховенства права, громадського контролю над будь-якою владою, а також про конкретні шляхи єднання українського суспільства. Кадрових змін для цього не достатньо. Недостатньо і всіляких “круглих столів”, «віче», «народних  зборів» тощо, які сьогодні сприймаються як позавчорашній день. Шкідливою для об’єднання українства є тенденція до зростання кількості політичних партій та громадських організацій, які, діючи безсистемно, не впливають на владу, а лише додатково дезорієнтують та роздрібнюють суспільство і цим самим допомагають владі.   
       Ми повинні не допустити, щоб сучасну Україну спіткала доля Української Народної Республіки. 
       Якщо згадати новітню історію з часів УНР, то можна стверджувати, що всі поразки національно-демократичних сил – це закономірний наслідок їх хронічного розбрату. А головних причин розбрату лише дві – це амбітність лідерів та їх страх перед владою.
                                              
     Демократичні партії-переможці минулих виборів, які разом отримали підтримку переважної частини виборців, тепер позбавлені можливості виражати і втілювати в життя їхню політичну волю. Колишні переможці виборів набули статусу “опозиції”, в той час, коли саме влада знаходиться в опозиції до свого народу.        
      Нам необхідно визнати, що головну відповідальність за ситуацію в державі несе національна еліта, яка через свою несконсолідованість не змогла протистояти приходу до влади антиукраїнських сил
.


      
       Сьогоднішні керівники політичних партій так званого демократичного табору активно  намагаються знайти своє місце у наступній верховній владі. Їхні помисли та дії спрямовані не на зміну системи влади (бо їм при цій системі дуже непогано), а за допомогою якого механізму знову пройти до законодавчого  органу. Народ іх менше всього цікавить, хоча на всіляких ток-шоу вони сильно печуться за нього.
 
       Коли на карту поставлена доля України,ми повинні  керуватися лише її, а не власними інтересами і подолати страх перед сьгоднішньою владою, яка, як вогню, боїться об’єднання нації. Саме держава, яка згідно із ст.11 Конституції України повинна сприяти консолідації української нації, виконує цю статтю з точністю до “навпаки”.
       Тому, необхідно наголосити: вихід лише один – консолідація демократичних сил, які і стануть локомотитивом єднання української нації.
       Без єдності у партійному демократичному спектрі неможлива і єдність у парламенті. Адже справжня більшість – це єдність на спільній ідеологічній основі, ядром якої є національна ідея. Демократичні сили повинні спільно запропонувати суспільству чітку державницьку ідеологію, загальнонаціональну стратегію розвитку України як політичне замовлення державі.
       Наша українська єдність – це єдиний ключ до виходу з кризи і до забезпечення суспільного добробуту. Партії є посередниками між народом і владою. Тільки впливові партії спроможні: з одного боку –  лобіювати національні інтереси у владних структурах, з іншого боку – впливати на громадську думку. Тому створенню єдиної проукраїнської політичної сили, яка прискорить зміну існуючої системи влади, альтернативи немає.

  
 
            

Коментарі