Агентство внутрішньої безпеки Польщі (ABW) б'є на сполох: співпраця польської Служби безпеки з КДБ в комуністичний період може досі загрожувати безпеці країни.
Такий висновок став результатом аналітичної роботи, проведеної в рамках проекту "Співпраця Служби безпеки МВС ПНР з КДБ СРСР у 1970-1990 роках: спроба підвести підсумки". Зрештою, ще рік тому тодішній глава ABW генерал Кшиштоф Бондарик офіційно заявив, що у Польщі працює приблизно 300 російських шпигунів.

Навчання = вербування

Ймовірно, що ця цифра ґрунтується на даних про кількість співробітників Міністерства внутрішніх справ Польської Народної Республіки, які в комуністичні часи (1972-1990 роки) пройшли навчання в навчальних центрах КДБ і вузах МВС СРСР – понад 600. 362 особи вдалося ідентифікувати, пише польський часопис Nasz Dziennik у статті Drugie życie KGB (оригінал публікації).

Як випливає зі звіту ABW, польські спецслужби побоюються використання старих зв’язків (у першу чергу, агентурних) у наш час. «Такого ґатунку відносини не припиняються. Те, що спочатку контакти складалися на професійному ґрунті, не означає, що росіяни не вербували поляків для співпраці за гроші. Це досі становить велику небезпеку», – наголошує один з колишніх керівників Агентства внутрішньої безпеки Польщі Богдан Щвенчковскі.

«Звичайно, що більше минає часу, то таких людей менше. Однак багато колишніх співробітників польських спецслужб зробили за допомогою східних колег кар’єру в різного роду державних установах та в бізнесі. Зараз їх все ще можуть використовувати, щоб шкодити інтересам Польщі», – говорить генерал.

З ним згоден і Пьотр Гонтарчік, історик і політолог, який багато років займається даною тематикою. «Звичайно, люди з колишньої СБ уже давно відійшли від справ, проте досі володіють широкими можливостями. Вони можуть сприяти вербуванню нових агентів з молодшого покоління – тих, хто прийшов уже після 1990 року. Цю пуповину потрібно було перерізати відразу, але, на жаль, цього зроблено не було. І я боюся, що наслідки досі мають серйозний вплив на безпеку нашої держави», – вважає Гонтарчік.

Інший історик, який вивчає діяльність спецслужб, Славомір Ценцкевіч розповідає: «У період ліквідації Військової інформаційної служби (WSI) я ознайомився з повною документацією щодо операції «Зірка», в рамках якої після 1990 року проводилася перевірка офіцерського корпусу польської армії в контексті їх зв’язків з росіянами. Ця операція засвідчила не тільки ту очевидну річ, що велика частина офіцерського корпусу бувала на різних стратегічних та оперативних навчальних курсах у СРСР, але й те, що в ході таких навчань відбувалися вербування. Росіяни в 1990-х сприймали цю групу (яка на той момент займала керівні посади в польській армії) в якості, говорячи мовою спецслужб, природної вербувальної бази».

Щоправда, Агентство внутрішньої безпеки утрималося від розголошення конкретних прізвищ підозрюваних. Навіть якщо людина служила в Службі безпеки ПНР та навчалася в спецзакладах СРСР, це ще не означає, що її обов’язково завербували. Зрештою, провину людини в усьому цивілізованому світі визначає суд. Проте деякі конкретні прояви розвідувальної активності сучасних російських спецслужб хотілося б згадати.

"Справа Оліна"

У червні 1995 року офіцер польської розвідки Маріан Захарскі завербував російського дипломата, який працював у Варшаві, Григорія Якимишина. Той сам був офіцером розвідки (російської) і нібито здав польському колезі свого найважливішого агента Юзефа Олекси, на той момент – прем’єр-міністра Польщі (!).

Протягом наступних місяців польська контррозвідка збирала докази шпигунської діяльності прем’єра, а тодішній глава МЗС Анджей Мільчановскі публічно звинуватив главу уряду на роботу на російську розвідку під псевдо «Олін».

Щоправда, через відсутність доказів прокуратурі в підсумку довелося закрити слідство. Що не врятувало Юзефа Олекси від ганебної відставки в січні 2005-го з посади спікера Сейму. Тоді люстраційний суд з’ясував, що в 1970 році Юзеф Олекси дав письмову згоду співпрацювати з польською військовою розвідкою.

В архівах спецслужб соціалістичної Польщі збереглася персональна справа Олекси. З неї стало відомо, що він протягом чотирьох років регулярно зустрічався з кураторами «на явках і в пунктах громадського харчування», інформуючи про контакти в закордонних поїздках та рекомендуючи кандидатів на поповнення таємної агентури.

Двічі він отримував за це матеріальну винагороду. Суд дійшов висновку, що «Юзеф Олекси був свідомим секретним співробітником органів безпеки».

Зазначимо, що за польськими законами, співпраця з органами держбезпеки Польської Народної Республіки не карається законом (але є підставою для заборони посідати посади в органах державної служби). Кримінальне переслідування передбачене лише за співробітництво з іноземними спецслужбами (зокрема, з КДБ і ГРУ).

Зазначимо, що Юзеф Олекси, хоча й подав у відставку, але свідому співпрацю заперечив. Наявність своєї особової справи у військовій розвідки він пояснив тим, що свого часу підписав згоду на військову перепідготовку, яка включала пункт про службу у фронтовій розвідці («у випадку війни»).

"Справа T.J."

У грудні 2010 року було винесено вирок такому собі Тадеушу, або T.J. (справжнє прізвище так і не розголосили), який був важливою ланкою шпигунської мережі російської військової розвідки ГРУ. Вирок, однак, виявився напрочуд м’яким – лише три роки позбавлення волі.

Це обумовлено тим, що чоловік не займався конкретною розвідувальною діяльністю, а був так званим «сплячим агентом», міцно вкоренившись у польське суспільство, набувши широких зв’язків і очікуючи моменту активації.

Зокрема, з’ясовано, що він був членом елітного мисливського клубу, серед учасників якого – кілька польських відставних генералів, до яких агентові вдалося ввійти в довіру. Польські засоби масової інформації характеризували підсудного як «класичного нелегала, який навіть близько не підходив до російського посольства».

Це, однак, не заважало йому підтримувати регулярний зв’язок з ГРУ. Польські слідчі відзначають, що Тадеуш добре володів навичками шифрування й підтримував постійні контакти зі своїми кураторами в Москві за допомогою ультрасучасної системи зв’язку, замаскованої під звичайне електронне устаткування.

До речі, сам підсудний свою провину категорично заперечував, стверджуючи, що придбав устаткування на базарі і навіть не здогадувався про його шпигунську начинку.

Крім того, є версія, що після 10 років «сплячки» T.J. таки був активований, тому його і заарештували. Зокрема, один з офіцерів польської контррозвідки заявив, що діяльність росіянина «ставала дедалі більш ворожою й шкідливою».

До речі, у Польщі не виключали, що провал T.J. міг стати причиною відставки тодішнього начальника Головного розвідувального управління Генштабу Росії генерала Корабєльнікова.

Тож висновки Агентства внутрішньої безпеки Польщі про активність російських розвідувальних органів на її території цілком можуть мати під собою вагомі підстави. Хоча про гучні шпигунські справи не чутно. Поки що…

Інф.: vgolos.com.ua, фото: 2cafe.net

Коментарі