"Спадкоємців Гітлера при владі в Німеччині я щось не помічав. А ось спадкоємці Сталіна правлять Росією", - Каспаров
Початком своєї політичної кар'єри 57-річний Гаррі Каспаров називає 15 лютого 1985 року. Тоді йому був 21 рік, і він боровся за звання чемпіона світу з шахів.
Матч з Анатолієм Карповим, фаворитом кремлівських старців, ідейно підкованим і "політично грамотним" перервали, коли Каспаров виграв дві партії поспіль. Мотивувавши "вичерпанням фізичних і психічних ресурсів учасників".

Каспаров розцінив це як несправедливість і побачив явну підтримку Карпова партійним керівництвом.

З 2013 року Каспаров живе у США, до цього він був учасником опозиційних рухів, засудив вторгнення Росії в Україну. У березні 2014 року його сайт став одним із чотирьох ресурсів, заблокованих Роскомнадзором на вимогу Генпрокуратури РФ без судового рішення.

Поки ми чекали запису інтерв'ю з Гаррі Каспаровим і кілька разів переносили на його прохання розмову, світ змінювався на очах. Хоча мова йде про декілька місяців.

Ми планували поговорити про війну в Нагірному Карабасі, - Каспаров родом з Баку - про яку сьогодні вже всі встигли забути.

За цей час Джо Байден став президентом, у США штурмували Капітолій.

До Росії повернувся Олексій Навальний, його тут же посадили.

На вулиці російських міст з протестом вийшли люди - їх побили і посадили в тюрми.

Леонід Волков, голова мережі штабів Навального, заявив, що протестуючі беруть паузу і наступні мітинги в підтримку Навального будуть проходити навесні і влітку.

"В Україні президент Володимир Зеленський заборонив три" троянських коня" російського телебачення. Це хороший приклад того, що має статися на Заході із пропагандистськими агентствами Russia Today і Sputnik", - кілька днів тому написав Каспаров у Twitter.

В інтерв'ю "Українській правді" Гаррі Каспаров розповів про радикалізацію в США як небезпечний для всього світу вірус. Про те, як цю проблему буде вирішувати Байден і чим розплатиться з "лівими" за перемогу на виборах. Про те як "strong men" на кшталт Путіна, Сі Цзіньпіна, Кім Чен Ина і Ердогана викликали заздрість у Трампа. Про те, як діє російська політична агентура по всьому світу. Про свої головні ідейні розбіжності з Навальним, і про те, коли переосмислення того, чий Крим, повернеться в російський порядок.

"Отримавши величезну владу, Трамп почав використовувати її як транзакцію. Тобто, ти - мені, я - тобі"

─ Кілька років тому група Renew Democracy Initiative, куди разом з вами увійшли, зокрема, лауреат Пулітцерівської премії Енн Епплбаум, французький філософ Бернар Анрі-Леві, опублікувала збірник есе "Боротьба за свободу: захищаючи демократію в епоху Трампа". Прийнято вважати, що демократичні інститути в США надійно захищені від впливу господаря Білого дому. Чи не згущували ви фарби?

─ Переобрання Трампа могло реально загрожувати стабільності демократичних інститутів, тому що Республіканська партія багато в чому перетворилася в партію Трампа, і спостерігати елементи культу особистості в американському виконанні було дуже неприємно.

Справедливості заради треба сказати, що посилення виконавчої влади та її концентрація в руках господаря Овального кабінету йшли давно. Президенти - і республіканці, і демократи - часто вдавалися до так званих "executive orders" (указів - УП), коли розуміли, що пробити опозицію буде неможливо або дуже важко. Тобто, до прийняття виконавчих актів в обхід Конгресу.

З іншого боку, в країні йшов процес поляризації. Це довга історія, що теж безпосередньо до Трампа або Байдені не відноситься. Але очевидно, що Трамп "виріс" як політик і домігся успіху саме саме завдяки поляризації, яку він вдало використав.

Харчуючись негативом і успішно використовуючи соцмережі, в першу чергу, Твіттер, він роздмухував цей розбрат.

Трамп ставився з великою симпатією, можна навіть сказати з заздрістю, до диктаторів. Це не тільки Путін, це і Сі Цзіньпін, і Кім Чен Ин і Ердоган.

Ці "strong men" завжди викликали у Трампа почуття неповноцінності. Йому хотілося вести себе так само, як вони. Не дивно, що це призвело до напруження і навіть до конфліктів з традиційними американськими союзниками, з якими Трамп відчував себе менш комфортно. Був очевидний ціннісний розрив у сприйнятті світу європейськими політиками і Трампом.

Крім того Трамп ─ людина, що працювала все життя тільки на себе і, отримавши величезну владу, почала використовувати її як транзакцію. Тобто, ти - мені, я - тобі.

Україна ─ одна з країн, на якій цей механізм взаємних послуг був випробуваний Трампом. Правда, безуспішно, але по повній програмі.
Повний текст

Розмовляла Тетяна Селезньова, для УП
Інф.:
pravda.com.ua

Коментарі