Борис Соколов: Нові пригоди російських "отруйників"?
Розслідувальний проєкт Bellingcat дотримався погрози і напередодні Нового року виклав у всесвітню павутину дані про 565 поїздок 10 імовірних учасників замаху на російського опозиційного політика Олексія Навального, відкривши їх для публічного доступу.
Інформація викладена в табличному сервісі Google Docs. У таблицю потрапили дані про поїздки, вчинені на потягах і літаках з 2005-го по 2020 рік. Дані про дві поїздки були видалені з бази, бо щодо них Bellingcat проводить розслідування, яким може зашкодити передчасне оприлюднення інформації про ці дві подорожі. За твердженням журналістів-розслідувачів, «більшу частину інформації, яку ми використовували для наших розслідувань, було б неможливо знайти в більшості країн Заходу. Однак у Росії вона є відкритою або безкоштовно, або за досить скромною ціною». За оцінкою журналістів видання The Bell, покупка всієї бази даних тільки для розслідування отруєння Навального могла коштувати від 1 млн. рублів (13,4 тис. доларів) до «кількох мільйонів рублів». Точно верхню планку автори The Bell не уточнюють, але, очевидно, 10 млн рублів (134 тис. доларів) вона ніяк не могла перевищувати. На відстеження поїздок 10 фігурантів розслідування залізницею і повітрям протягом 16 років, з огляду на оптовий характер замовлень розслідувачів в даркнеті, могло бути витрачено близько 160 тис. рублів (2,1 тис. доларів). Загалом усі ці витрати не виглядають позамежними, тим більше що в цьому випадку ми маємо справу з подвійним рахунком, оскільки частина витрат на виявлення 565 поїздок отруйників була також врахована у витратах із розслідування отруєння Навального. Такі розслідування той же Фонд боротьби з корупцією міг фінансувати без будь-якого напруження, бо зазначені суми в сотні разів менше отриманих ФБК пожертвувань.

Взагалі опублікована розслідувачами з Bellingcat база польотів команди отруйників за останні 15 років - це справжня міна уповільненої дії під путінський режим. Тепер десятки, ні, сотні розслідувачів-журналістів і просто любителів почнуть зіставляти дні й маршрути польотів героїв-отруйників і дати й місця таємничих смертей більш-менш помітних фігур у тих самих містах і приблизно в той самий час, коли їх відвідав хтось із отруйників – одна або кілька осіб. Причому робитимуть це навіть без особливих витрат - спасибі Bellingcat. Вирішив і я спробувати - навмання. Взяв маршрути першого-ліпшого отруйника. Ним виявився Олексій Олександрович Александров, який використовував також для перельотів паспорт на ім'я, по батькові та прізвище «Олексій Андрійович Фролов». А як місто, щодо якого треба провести перевірку, я вирішив вибрати Астрахань, де Александров побував двічі. Для перевірки я банально вибрав категорію російської Вікіпедії «Померлі в Астрахані».

Александров народився 16 червня 1981 року (у паспорті на ім'я «Фролов» дата народження - 16 червня 1980 року, при тому, що фото на цьому паспорті збігається з фото на паспорті Александрова). У 2006 році він закінчив медичний інститут у Москві й працював спочатку лікарем швидкої допомоги, а пізніше служив військовим лікарем. Службу ж у ФСБ він почав у 2013 році. На думку розслідувачів Bellingcat, «Александров, мабуть, є ключовим оперативником, причетним до двох спроб отруєння Навального в 2020 році. Він був присутній при обох отруєннях в 2020 році, одне з яких підозрювалося Навальним і його дружиною в Калінінграді, а інше виявилося майже смертельним у Томську, і діяв під глибоким прикриттям з фальшивим ім’ям і, мабуть, одноразовими телефонами. Александров/Фролов, як видається, був ключовим членом команди ФСБ, що складалася з оперативників та експертів з хімічної зброї. Це доводиться його фізичною близькістю до Навального, тим фактом, що він подорожував із паспортом на чуже ім'я і його телефонними контактами під час того тижня, коли він супроводжував Навального під час поїздки по Сибіру».

Під своїм імовірним справжнім прізвищем Александров ця особа 16 травня 2011 року вилетіла з Москви до Астрахані. А 28 травня 2011 року, і теж літаком, він під тим же прізвищем благополучно прилетів з Астрахані в Москву. Александров ще раз літав в Астрахань із Москви 27 квітня 2017 року і повернувся з Астрахані до Москви 29 квітня 2017 року. Але цього разу обидва польоти відбувалися за паспортом, виданим на прізвище-псевдонім «Фролов». І зрозуміло чому. Александров-Фролов супроводжував в Астрахань Навального, в надії покращити відповідний момент для його отруєння. Але тоді не зрослося. Так що тут і шукати нікого померлого не треба, єдиною метою Александрова-Фролова під час тієї поїздки був Олексій Навальний, і про це докладно розповідається в розслідуванні Bellingcat і його партнерів, присвяченому отруєння опозиціонера. А ось перевірка, присвячена перебуванню Александрова в Астрахані в травні 2011 року, привела до цікавих результатів.

Виявляється, 26 травня 2011 року, через десять днів після прильоту в Астрахань Александрова і за два дні до його повернення в Москву, в Астрахані помер 73-річний Володимир Олександрович Гладченко, особистість у місті добре відома. Звичайно, це може бути простим збігом, але не можна виключити, що Александров приїжджав в Астрахань саме по його душу. Смерть Гладченка не вважалася насильницькою і, цілком імовірно, жодних підозр у медиків не викликала. Чи то вона дійсно була природною, чи то отруйники цього разу спрацювали якісно. Уродженець Дніпропетровщини Володимир Олександрович Гладченко був природженим тренером, хоча за основною професією був авіаінженером, служив у радянській армії, а в 1975 році закінчив Київський інститут цивільної авіації. Заслужений тренер РРФСР і СРСР, Почесний громадянин міста Астрахані, він був справжнім фанатом гандболу й створив в Астрахані гандбольну команду, що здатна грати на світовому рівні і пройшла шлях від нижчої ліги до того, щоб у 1990 році стати чемпіоном СРСР з гандболу. Здавалося б, чим така людина могла перешкодити ФСБ? Але Гладченко непримиренно ставився до допінгу, а кілька років тому, в 2017 році, якщо хто пам'ятає, в російському гандболі вибухнув великий допінговий скандал. Мені вже доводилося писати про підозрілі смерті деяких російських чиновників у зв'язку з допінговим скандалом після Олімпіади в Сочі. Не можна виключити, що Гладченко погрожував розкрити якісь допінгові схеми, й було вирішено його прибрати. Словом, для детективного роману матеріалу достатньо, а для суворого, юридично доказового розслідування, зрозуміло, треба ще копати й копати. Але, сподіваюся, що цей сюжет зацікавить журналістів-розслідувачів. Зараз Bellingcat готує ще одну публікацію про три вбивства за участю "отруйників"і з ФСБ. Нас чекає багато нового й цікавого.

Борис Соколов, російський історик і публіцист
Інф.: day.kyiv.ua

Коментарі