Сергій Рахманін є головою фракції "Голос", але за останній рік він став одним із найменш помітних депутатів цієї політсили
Публічність "Голосу" на себе перейняли троє людей: керівниця партії Кіра Рудик, заступник голови фракції Ярослав Железняк та екскандидат у мери Києва Сергій Притула.
Але попри те, що Рахманін майже не ходить на ток-шоу та все рідше виступає з трибуни Ради, він є одним із наймудріших людей цього скликання.

До роботи в парламенті голова фракції "Голос" обіймав посаду заступника головного редактора видання "Дзеркало тижня" і був одним найавторитетніших журналістів України. На його публіцистику рівнялися колеги по цеху, а політики декілька разів перечитували тексти, щоб якнайповніше вловити глибину його аналітики.

За останній місяці "Українська правда" взяла два великі інтерв’ю у представників "Голосу", тому під час розмови з Рахманіним ми майже не говорили про ситуацію у партії.

Наша розмова здебільшого стосувалася політичних процесів, які відбуваються і які будуть відбуватися в Офісі президента, в Кабміні та Верховній Раді.

Більше години ми розмовляли із Сергієм Рахманіним про те, як змінюється Зеленський, оцінювали шанси президента переобратися на другий термін, сперечалися, чи наступного року можуть відбутися дострокові вибори до парламенту, коли звільнять уряд Шмигаля та аналізували ситуацію в тристоронній контактній групі.

"Я не обіцяю, що буду головою фракції всю каденцію"

– Ви – голова фракції "Голос". Ваші колеги – Кіра Рудик, Ярослав Железняк регулярно відвідують ток-шоу та публічні заходи, але вас майже ніде непомітно. Чому так відбувається?  

– Відповідь буде розлогою, тому що питання складніше, ніж здається. Я не сам себе пропонував на посаду голови фракції, просто погодився на пропозицію, яка надходила від Вакарчука і була погоджена всіма членами фракції, які брали участь у цьому голосуванні. Це перше.

По-друге, посада голови фракції, на відміну від будь-якої іншої посади, є, радше, не посада, а позиція. Це достатньо багато відповідальності і, направду, не так багато повноважень.

У мене є можливість впливати на точку зору фракції – я головую на засіданні, формую порядок денний, виходячи з пропозицій, які надаються членами фракції. Але для мене ніколи не було самоціллю використовувати цю посаду для кар’єри.

Більше того, мені до певної міри це навіть ускладнює життя, тому що коли я погодився обиратися до парламенту від партії "Голос", я розглядав 90% своєї роботи тут – у цьому кабінеті, у цьому комітеті (комітет з питань національної безпеки та оборони – УП). Власне, це було те, що мене цікавило найбільше.

Реально я витрачаю на це не 90%, а 10% часу. Мене це трохи бентежить, тому що дуже багато речей важливих, цікавих і необхідних проходить повз мене.

Третє – я завжди говорив, ще коли обирався, що я не розглядаю позицію голови фракції, як довічне ув’язнення чи пожиттєвий привілей. І, яким має бути голова фракції, залежить від того, яким чином розвивається той маленький, але важливий організм, який називається фракцією.

Тобто умови, за яких мене обирали головою фракції, це були одні умови, а зараз склалося трохи інше і, скажімо так, я надаю можливість публічно висловлюватися, реалізовуватися іншим людям за рахунок себе, і вважаю це навіть корисним.

– Вибачте, ви б хотіли свої повноваження комусь передати, аби ваші колеги пробували свої сили в якості голови фракції?

– Так. Направду, коли в партії відбуваються певні демократичні процеси, коли, умовно кажучи, будь-хто отримує змогу обіймати керівну посаду і в такий спосіб рости – це здоровий, живий колектив.

Вага політика не визначається посадою.

– На цей момент ви залишаєтеся головою фракції?

– Я не обіцяю, що буду головою фракції всю каденцію, це точно. Я піду тоді, коли вважатиму за потрібне і за можливе.   Повний текст

Інф.: pravda.com.ua


Коментарі