Голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович: Великий герб мають лише колишні імперії. Україні він не потрібен
Ми не підтримуємо цю ідею взагалі.
Чому Щорс на бульварі Шевченка у Києві може стати "Темним вершником", а зірки на мосту Патона залишаться, коли з Батьківщини-матері знімуть радянський герб і чому Україні не потрібен Великий Герб в інтерв’ю УНІАН розповів голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.

Пане Антон, як вам офіційне святкування Дня Незалежності? Вже кілька днів не стихають дискусії в «мережі» - одні плюються інші у захваті…

- Я хочу підкреслити найважливіше в цій історії. Якби з цього всього не робили політичний хайп, то, можливо, помітили б, що в цей день з’явились такі важливі ініціативи, як започаткування премії Скорика, премії Патона (під час урочистих заходів на День Незалежності Президент України ініціював заснування двох державних премій - імені Бориса Патона та імені Мирослава Скорика, - УНІАН). Дуже прикро, що обговорення художніх форм, естетичної складової [святкування], закрило справді важливі речі, які відбулися. Адже, якщо говорити про музичні номери, то про смаки не сперечаються. Очевидно, що формат і задум був – показати історію Незалежності України у пісенній формі. Очевидно, що далеко не всі ті пісні можуть претендувати на «Grammy» (музична нагорода американської Академії звукозапису, яка існує з 1958 року, є однією з найпрестижніших нагород у сучасній музиці, – УНІАН). Мені не всі, наприклад, сподобалися. Але в питанні смаку й не може бути єдності…

Якщо говорити про місце і час, тут уже можна дискутувати. Але якоїсь катастрофи національного значення я в цьому точно не бачу. Та, знову ж таки, через ці спекуляції, з уваги медіа випали новини про премії, які я назвав, про персоналії людей, які отримали державні нагороди – вчителі, лікарі, військові, поліцейські. Дуже прикро, що ми відволікаємося на другорядне і не бачимо першочергового. До речі про Патона. Декомунізація триває вже не перший рік, а зірки на однойменному мосту у столиці на місці. Чому? Зірки на мосту Патона не підпадають під декомунізацію. Зірка – не комуністичний символ. Це – давній геральдичний знак. Це символ, якому значно більше століть, чи, навіть, тисячоліть, ніж комунізму. Хто хоче, може їх лишити, хто хоче – зняти.

Підпадають під заборону написи «СРСР». Герб, прапор СРСР, діячі, які причетні до встановлення комуністичної влади, або до репресій. Самі по собі зірки – абсолютно нейтральні. Те, що їх певним чином означила комуністична влада – це вже інше питання. Єдине, що вони на мосту у плачевному стані, тому під час реконструкції мосту було б доречно їх теж поміняти. Але це вже питання до міських комунальників. На мосту Патона є інше, що потребує декомунізації. Це - дві розетки із серпами та молотами на виїзді з лівого берега. Вони прямо підпадають під декомунізацію. Насправді питання їх демонтажу – питання місяців, якщо не тижнів. Але на це потрібна політична воля міста, а міністерство культури, я впевнений, підтримає. Адже ми зі свого боку вже всіх замучили цим питанням. Є, до речі, пропозиції замість цих серпів з молотами помістити портрети обох Патонів, щоб увічнити пам'ять великих науковців. Немає жодних перешкод, щоб це здійснити. Громада міста лише має ініціювати це.

Добре, з приводу зірок переконали. А ось Щорс на бульварі Шевченка на коні з відбитою (і згодом прикріпленою) ногою? Ще довго мулятиме очі?

- Що стосується пам’ятника Щорсу на бульварі Шевченка, є громадські ініціативи. Наприклад, задрапувати його чорним, переробити на такого собі «темного вершника». Якщо говорити про демонтаж, то Щорс є пам’ятником монументального мистецтва, і перш ніж його демонтувати, потрібно зняти охоронний статус. А щодо драпірування, ми ще не отримали відповіді, як саме його збираються перетворити на «темного вершника». Якщо проект буде якісним, ми його запропонуємо до реалізації.

Але ж це якісь півміри. Щорс – комуністичний, більшовицький діяч, воював проти української державності… Є закон про охорону культурної спадщини, і він прямо забороняє пошкоджувати, демонтувати, рухати. Щоб щось зробити зі Щорсом, і щоб це відповідало закону, потрібно спочатку зняти охоронний статус. І це, в принципі, можна зробити, була б політична воля. Ще одне питання теж «столичне»: Батьківщина-мати з радянським гербом на щиті зустрічає гостей України і ніби натякає, що тут – совок. Щодо Батьківщини-матері, то її декомунізація найбільш дорога. Я дізнавався у фахівців, технічно це абсолютно можливо - демонтувати той герб. Мають бути отримані дозволи, розроблений проект, і демонтаж можливий. Це питання, максимум, року. Тобто, до наступного Дня Незалежності можна було б зробити. Державі це зараз не першочергово: коронавірус, немає коштів. Але є приватні інвестори. Проте, вони мають чітко засвідчити, що готові це зробити.

Є багато людей, які воліють демонтувати цей радянський герб своїм коштом, і щоб їх потім вказали, що саме вони допомогли позбутися радянської символіки на цьому пам’ятнику. Але тепер, під час коронавірусу, – це не дуже на часі. Хоча кияни не сприймають цього герба на Батьківщині-матері. Усі хочуть його позбутися. Відтак – це лише питання часу.

Якщо говорити про герби, не можна не згадати про наш Герб. Днями Верховна Рада прийняла постанову про розробку ескізу Великого Герба України, і вже посипалися і пропозиції, і кпини з цього приводу. Яким має бути Великий Герб?

- Ми не підтримуємо цю ідею взагалі. Ми вважаємо, що є більш нагальні питання. Звісно, ми поважаємо рішення Верховної Ради і долучимося до цих дебатів, але Малого Герба України цілком достатньо. Він сприймається суспільством, він зрозумілий.

Традиція створення великих гербів пов’язана з країнами - колишніми імперіями, до складу яких входили території з різними геральдичними традиціями, символами, які потрібно було об’єднати в один великий герб. В Україні немає такої потреби. Тризуб абсолютно добре сприймається як на Донбасі, як у Криму, так і на заході країни, і в її центрі. До того ж усі попередні конкурси на Великий Герб не були успішні.

Дмитро Хилюк
Інф.: unian.ua

Коментарі