Зусиллями президента Зеленського в переговорному процесі змінено статус Путіна, - Безсмертний
Колишній член мінської переговорної групи Роман Безсмертний виділив ті деталі нормандських переговорів, які його стривожили.
За підсумками зустрічі у Парижі “нормандської четвірки” видно, що українська влада потроху заволодіває азами та прожитий час пройшов недаремно.
Деякі тексти ми почали вичавлювати із себе, хоч і не повною мірою їх розуміємо. Значно гірше, що в нас немає інституцій, які ведуть питання від початку до кінця, щоб президент міг просто трьома фразами сформувати нашу позицію, а не читати з аркуша.

Перше загальне судження, що відучора зусиллями президента Зеленського в цьому процесі змінено статус Путіна. До вчора він був ворогом, людиною, яка організувала анексію Криму, віддавала команди на збиття літака MH 17, віддавала команди почати бойовище на Донбасі, відправити туди Гіркіних, почати проєкт “Новоросія” в Одесі та Харкові, а з учорашнього дня він став партнером для президента Зеленського. “Так, ми розходимося, але Володимир Володимирович скаже, Володимир Володимирович подивиться, Володимир Володимирович дізнається”… Все це складало враження, що Путін відучора дня став партнером Зеленського. Що, очевидно, треба занести в актив російської дипломатії та нефаховості команди самого Зеленського.

Тепер по пунктах самого комюніке:

1. Давайте почнемо зі звільнення. З цього починаються різночитання. Домовилися, що звільнять. Але наш президент сказав “усіх на усіх”, а президент Росії “усіх визначених на усіх визначених”. Не знаю, хто з них косячить, але вже більше  ніж півроку мінський процес іде в режимі всіх “визначених на всіх визначених”.

2. Особливий порядок. Українська сторона перестала в цьому процесі вживати термін “особливий порядок самоврядування”, бо він говорить про звуження, а не розширення прав. Україна натомість слухняно повторила “особливий статус”, який продовжать зараз через закон, а потім його   наступного року  вдосконалять. Зверніть увагу на вимогу Путіна інкорпорувати його в Конституцію і законодавство України. Це є помилкою і наслідком непродуманості дій української сторони, коли це було озвучено і радником президента Олександром Єрмаком, який казав, що ми погодимося на перегляд Конституції. Тобто Росія нас повернула на позиції весни-літа 2016 року. А тепер згадайте через що вибухнула граната під Верховною Радою у серпні 2015. Це дуже ризикове і болюче питання.

3. Продовження Мінська. Якщо цей документ готувався з вересня, то щось вони довго готувалися і неясно, до чого. Бо там є одна теза, яка є запереченням всього того, про що говорилось у липні, серпні, жовтні. Учасники переговорів знову бачать Мінські домовленості в ролі священної корови. Але ще влітку українська сторона говорила про перегляд цих домовленостей.

4. Газ. Ось  такої дурниці я ніколи в житті не чекав від української сторони, яка ратифікувала і шостий протокол, і енергетичну хартію, і вивчила слово анбандлінг. Бо вінцем усього є заява Зеленського, що радники з політичних питань вестимуть  подальші переговори щодо об’єму експорту газу, тарифу тощо. Вони чи не вповні усвідомлюють, що в президента немає повноважень займатися цими питаннями, чи у нас як і 15 років тому газ стане президентським бізнесом. Розмова про газ на цій зустрічі свідчить, що його затягнули на Норманді саме задля цього, хоча питання було взагалі чужим і непотрібним. І те, що Путін на радостях стказав, що кінцевий споживач буде на 25 % нижче платити за газ – це просто пряма подачка. Путін просто розіграв свій спектакль – його посил для європейців, що до влади в Україні мало того, що прийшла недосвідчена команда, так її ще й легко корумпувати.

5. Нові ділянки розведення. Ніхто не сказав, як це впливає на ситуацію на лінії фронту – позитивно, негативно. З трьох пунктів про які іде мова – Золоте, Петрівське і Станиця (останню треба виключити), бо вона не потрапляє під загальні правила. Треба дивитися більше на Петрівське, бо в Золотому такий самий однобічний перехід, як і в Станиці Луганській. Які три нові пункти розведення — не озвучено, хоча можна було і про більше говорити, бо від початку ще 2016 році до 20 пунктів було визначено для такої роботи. Що означає, що сторони не в повній мірі розуміють для чого це робиться і які наслідки можуть бути.

6. Вибори. Серед тих пунктів, які змушують задуматися – це те, що вибори мають відбутися згідно з законодавством України, відповідно до норм і правил ОБСЄ і позиції прикінцевого Копенгагенського акта. Законодавство замініть на слово закон і це звучатиме по-іншому. Правила і норми ОБСЄ нічого не варті, якщо звідти вилучити БДІПЛ. Я не знаю, чи це через недогляд, чи нефаховість — БДІПЛ вискочив з тексту. Щодо завершального Копенгагенського акта, то він ставить загальні політичні вимоги до процедури: участь політичних партій, доступ ЗМІ. Але ми маємо розуміти, що такі речі забезпечуються лише при контролі території урядом. А позиція – заберіть війська і ми через день проведемо вибори – свідчить, що люди не в повній мірі володіють матеріалом. Там не діє ні реєстр виборців, там нема представництв партій та не працюють українські ЗМІ.

Інф.: bykvu.com

Коментарі