Григорій Перепелиця: Безпекові виклики для зовнішньої політики
Повне виконання Мінських домовленостей означає узаконення сепаратизму в Україні.
Цікавим виявився круглий стіл "Безпекові виклики для зовнішньої політики Президента України Володимира Зеленського", який організував Інститут зовнішньополітичних досліджень та Центр глобалістики «Стратегія ХХІ» за сприяння Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв.
Директор Інституту зовнішньополітичних досліджень Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ назвав три першочергові проблеми Президента Зеленського в зовнішній сфері.

По-перше, це напрямок, який Україна торувала останніми роками: набуття членства в Європейському Союзі й НАТО.
По-друге, налагодження відносин із сусідніми державами на західних кордонах. І на виконання обох згаданих завдань, за його словами, накладатиме свій відбиток зміна політичних еліт у Європі, що змінює політичну конфігурацію не лише в ЄС, а й в інших міжнародних структурах, на які ми хочемо опиратися у своїй дипломатії.
По-третє, завершення війни з Росією. Але тут головне питання — умови компромісу для завершення російсько-української війни. Причому потрібно зважати на те, додав експерт, що 60% українців вірять у те, що можна завершити війну мирним політико-дипломатичним шляхом.
Пан Перепелиця також зауважив, що одним із ключових чинників, які можуть впливати на досягнення зазначених трьох цілей, є російський енергетичний вплив не лише на економіку та енергетичну безпеку України, а й на європейський політикум.

СІМ ВИКЛИКІВ...

Директор Інституту зовнішньополітичних досліджень звернув увагу на сім викликів для зовнішньої політики України, які домінуватимуть у внутрішньому середовищі і впливатимуть на зовнішню політику.
По-перше, за останні п’ять років ми стали об’єктом зовнішньополітичних впливів, Україна втратила суб’єктність, і попередня стратегія президента Порошенка, яка вважала головним пріоритетом спиратися на політико-дипломатичні мирні засоби, не досягла своїх цілей.
По-друге, продовжує експерт, оскільки європейський та світовий міжнародний порядок не один рік перебуває у стані турбулентності, а з початком війни з Росією 2014 року міжнародні інститути втратили здатність впливати, опора на них уже не здатна розв’язати проблеми, то ставка на урегулювання конфлікту на Донбасі виключно дипломатичними засобами втрачає сенс і, більше того, це нівелює мінський процес та ефективність ОБСЄ.
По-третє, в Європі й загалом на Заході відбувається трансформація політичних еліт. На зміну лідерів, які орієнтувалися на цінності, приходять радикали та популісти. І переорієнтація цінностей відбувається на тлі кризи біженців, тож, як наслідок, у країнах Заходу починають домінувати право— та ліворадикальні тенденції.
По-четверте, соціал-демократи і християнські демократи втрачають вплив у Німеччині, так само як втрачає свій вплив партія Макрона у Франції, поступившись на виборах до Європарламенту партії Ле Пен.
А це впливає на євроатлантичні перспективи для України та євроатлантичну солідарність. Більше того, наголошує Перепелиця, деструктивні процеси в Європі підживлюються російською гібридною війною, якій Захід не міг нічого протиставити, ба навіть не зміг ідентифікувати загрози, розглядаючи такими мігрантів, потепління клімату, а не Росію.
По-п’яте, Україна опинилась без надійних союзників і не змогла створити потужний антипутінський альянс.
По-шосте, через послаблення міжнародної суб’єктності України відбувається зміна регіонального балансу, сусіди вдаються до ультиматумів та силового впливу. І цьому сприяла недолуга політика попереднього президента.
По-сьоме, Президенту Зеленському необхідно буде таке міжнародне середовище, щоб нейтралізувати проросійську коаліцію, яку Росія використовує проти нас. І це стосується, за словами експерта, впливу олігархів на зовнішню політику країни, що мало місце за попередніх президентів.
Торкаючись теми мінського процесу та нормандського формату, пан Перепелиця зауважив: будь-яка модифікація мінського процесу не розв’яже проблеми, оскільки чинний мінський процес, зокрема його повне виконання, означає узаконення сепаратизму в Україні.
А нормандський формат, зокрема переговори в ньому із залученням лідерів чотирьох країн, продовжує експерт, ніяким чином не вплинув на поведінку Росії. «Путін не рахується ні з Меркель, ні з Макроном, і вони не мають ресурсів змусити російського лідера піти на прийнятний компроміс», — зазначив Перепелиця.

«НАМ ПОТРІБНІ ТВЕРЕЗІ Й РЕАЛЬНІ ПРОГНОЗИ ВІДНОСИН З РФ»

Директор зовнішньополітичних програм Центру Разумкова Михайло ПАШКОВ наголосив на важливості для влади вжити конкретні кроки для врегулювання ситуації на Донбасі.


Експерт зауважив, що позиціонування новим Президентом зовнішнього курсу на членство в ЄС і НАТО є якраз причиною російсько-українського конфлікту. За його словами, за останні п’ять років Кремль зовсім не іде на поступки Україні, і, більше того, додав він, невдовзі ситуація може дійти до того, що на засіданнях Тимчасової координаційної групи ми вже будемо розмовляти з громадянами Росії, які отримали паспорти.
На думку Пашкова, Кремль покладає сподівання на проросійську колону, яка йде на парламентські вибори в Україні, ба навіть збирається інституалізувати Медведчука та Бойка як переговірників по газу.
Ще одним викликом для Президента України, зазначив експерт, є рішення регламентного комітету ПАРЄ повернути Росію в Раду Європи, і цьому треба завадити.
Пан Пашков зауважив, що Україна діяла на зовнішній арені без конкретного плану, фактично у форматі ручного управління. Більше того, додав він, Україна повинна мати концепцію відносин з Російською Федерацією. За його словами, експерти прогнозують збереження наявної ситуації у відносинах із північним сусідом протягом трьох-п’яти й більше років.
«Нам потрібні тверезі й реальні прогнози відносин з РФ, хоча інакших, аніж конфронтаційні, відносин не передбачається», — зазначив експерт.
І для цього, на його думку, потрібно зробити три ключових кроки.
По-перше, ухвалити базовий документ щодо зовнішньої та безпекової політики. По-друге, забезпечити умови для його реалізації, розділивши сфери між Президентом, Кабінетом Міністрів та Верховною Радою.
І по-третє, трансформувати МЗС в ефективну структуру для реалізації зовнішньої політики.
І загалом, підсумував Пашков, ключовим моментом протистояння російській агресії може і повинно бути посилення оборони і збереження солідарності у світі й утримання санкцій.

«УКРАЇНІ НЕ МОЖНА ДОПУСТИТИ ПАДІННЯ ПІДТРИМКИ ЧЛЕНСТВА В ЄС І НАТО»

Тим часом Віталій МАРТИНЮК, виконавчий директор, керівник міжнародних програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», звернув увагу на те, що в жодному разі Україні не можна допустити падіння підтримки членства в ЄС і НАТО. А для цього, наголошує експерт, реформи мають бути відчутними на рівні громадян, а з іншого боку, має бути відчутна підтримка з боку ЄС, у тому числі заяви щодо можливого членства в цій спільності.

На його думку, Україна має поставити собі першорядну мету — членство в НАТО, оскільки цього легше досягти, аніж членства в ЄС.
Також, продовжує пан Мартинюк, Україні варто шукати механізми включення у співпрацю в трикутнику НАТО — ЄС — Україна в безпековій сфері.
Експерт назвав дуже небезпечною політику поступок, оскільки односторонні поступки призводять лише до заохочення агресора.

«НАРАЗІ НЕ ІСНУЄ УМОВ ДЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ ВІЙНИ»

Підбиваючи підсумки дискусії, Перепелиця зазначив, що зараз невірно ставити питання про врегулювання конфлікту на Донбасі, а потрібно вести мову про завершення війни з Росією.
І тому завдання для команди нового Президента — змусити визнати Росію воюючою стороною, що вона є суб’єктом війни, підкреслив експерт. За його словами, уже кінцем війни та початком миру може стати мирний договір.
Тим часом, продовжив він, український військовий компонент використовується і буде використовуватись як форма стримування Росії, яка рахується лише з військовою силою, а саме це може змусити її відступити від своєї кінцевої мети знищення України як держави.
А наразі, вважає Перепелиця, не існує умов для завершення війни, як і умов для введення миротворців на окупований Донбас. І це відбувається через те, що і мінський процес, і нормандський формат побудовані таким чином, що Росія не є суб’єктом війни, а натомість присутня дипломатично.
І якраз паспортизація на окупованих територіях, так званих «днр»-«лнр», є підтвердженням того, що ми ведемо війну з Росією та російськими громадянами. І якщо це добре усвідомить Зеленський, то це буде дуже серйозним початком того, як ми маємо покласти край війні з Росією і повернути назад під свій контроль окуповані території та протизаконно анексований Крим.

Микола СІРУК, «День»
Інф.: day.kyiv.ua

Коментарі