Лариса Волошина: Підготовка до конфлікту
Ігор Коломойський запропонував новообраному президенту не слухати Захід і вдарити дефолтом по бездорїжжю.
Експерти вже розклали по поличках наслідки втілення в життя такого сценарію. Схоже, що і в команді Зеленського не в захваті від порад олігарха. Колишній міністр економіки Олександр Данилюк вже оголосив, що це приватна думка Коломойського; що Україна має всі можливості виконати умови для отримання чергового траншу МВФ. До слова, ідея відмовитися платити по зовнішніх боргах поки не знаходить публічної підтримки і у нового президента. Але й заперечень від глави держави теж не чутно. Питання не в тому, про що олігарх розказує в своїх інтерв‘ю. А в тому, що Зеленський мовчить і не дає публічної оцінки заявам свого колишнього бізнес-партнера. Обговорення наслідків ось чого варто було б винести на загал.

Здавалося б. А чому б Коломойському не поговорити? Він приватна особа, що викликає в світлі результатів президентських виборів та судових суперечок навколо Приватбанку неабиякий інтерес у вітчизняних та світових ЗМІ. Серед українських медійників вже шириться анекдот, що в нападнику, який в темному провулку стрибнув на журналіста, перехожі впізнали Ігоря Валерійовича. Він просто не впорався з непоборним бажанням дати комусь чергове інтерв‘ю. Хай говорить. Завжди є Данилюк, чи ще хтось, хто спростує політ фантазії Коломойського. Он і голова політичної партії "Слуга народу", радник президента України з політичних питань Дмитро Разумков, сказав, що не підтримує ідеї про дефолт. Ба більше, назвав його "малоефективним шляхом", яким Україна “навряд чи зможе піти". От тільки одкровення Коломойського опублікував Financial Times, згадавши при цьому і адвоката Андрія Богдана, і вплив, який оточення Коломойського має на нового президента. А Разумков і Данилюк висловили свою особисту думку місцевим ЗМІ. Тож маємо одну приватну думку Коломойського проти двох суб‘єктивних міркувань радників Зеленського.

Чому мовчить Зеленський, пояснюється чи не кожного дня багатьма експертами. Одні вважають, що так він намагається втримати свій строкатий електорат. Інші - що будучі в принципі згодним з озвученими тезами, не хоче заздалегідь мобілізувати опонентів. Причин може бути багато. Зрештою, він може не розуміти, до яких наслідків призводить його мовчання. Але такий досвідчений інтриган, як Коломойський, не може не знати, що чутки про можливість дефолту в Україні відштовхнуть від неї інвесторів. А це - втрати. З точки зору західної традиції публічних комунікацій президент має реагувати особисто. Там, де голова держави мовчить, скандальна думка впливового олігарха набуває ще більш руйнівної сили.

Давайте згадаємо, що нагнітання невизначеності було передвиборчою технологією штабу Зеленського. Сам кандидат наважився на повноцінне інтерв‘ю лише кілька разів. І кожен раз звучало щось на кшталт  "домовитися посередині". А потім виходили в ефіри його радники і пояснювали, що Зеленський не те мав на увазі і вкидали щось нове, типу "мова, віра, історія, територія - за дужки". При цьому кандидат в той момент вже мовчав і нічого не пояснював та не спростовував. Ця технологія ґрунтується на реакції опонента. "Яка різниця, що ми говоримо, якщо поки вони спростовують, або запитують нас - вони нас роблять впізнаваними". Чим більш провокаційною буде заява, тим частіше її повторять журналісти, експерти, політики. Мовчання "винуватця скандалу" створює ситуацію невизначеності, підвищує рівень агресії в суспільстві. Але, кого це цікавить! Адже на "поділяй, щоб володарювати" робилася не одна політична кар‘єра.

І от зараз, коли вибори закінчені, технологія продовжує працювати. Тепер вже не тільки для політичної боротьби з опозицією. Але й для того, щоб привчити своїх прихильників до того, що дефолт - це добре; пряме порушення Конституції - не проблема; референдум по перемовинах з Росією та ОРДЛО - не капітуляція, якщо все це здійснюється заради миру. Одночасно, як контраргумент скандальним тезам, що їх вкидає не тільки Зеленський, а й його оточення, формується табір опонентів. Напруження в суспільстві росте. Не складно помітити скільки бруду вилили прихильники Зеленського на неповнолітню дівчину з Рівного Дар‘ю Коц прямо на сторінці президента за акцію протесту за його імпічмент. І знову мовчання. Жодного благання припинити цькування. Жодного запрошення дівчини та її та іншого протестувальника до себе. Жодного життєствердного селфі як заклику до суспільства припинити агресувати один проти одного.

Нескладно здогадатися, що погіршення в економіці призведе до соціального незадоволення. Спроби домовитися з Росією, провести прямі перемовини з очільниками окупованих частин Донбасу - до вибуху протестів патріотичної спільноти. А придушення громадянських прав і свобод в Україні гарантовано призведе до розпаду антипутінської коаліції в світі. Але Коломойський надсилає сигнал фінансистам Заходу, намагаючись ускладнити економічну ситуацію в Україні, а Богдан наполягає на референдумі, дратуючи патріотів. Є і інші сигнали, які зчитує суспільство і про які мовчить президент.
Враховуючи і інші небезпечні пропозиції та двозначні дії, які пов‘язані з людьми Коломойського - вони ж чиновники Володимира Зеленського - складається враження, що комусь дуже кортить розхитати країну на внутрішнє протистояння.

Перше, про що президент мав би попіклуватися - це публічне відсторонення від Коломойського та його людей. Але він цього не робить. Чому? Не хоче? Не розуміє? Не є суб‘єктним?
Не з депутатами варто переругуватися, а виходити з тіні людей, які відверто провокують суспільне протистояння. Наглість, з якою нарочито підкреслюється вплив, що мають на главу української держави "приватні особи" - це ж провокація і проти Зеленського. Колись розмови про дефолт, масові арешти та співпрацю з агресором спричинять вибух ненависті у українських громадян, саме через те, що вони не викликають спротиву у українського президента.

Лариса Волошина
Інф.: day.kyiv.ua

Коментарі