Чесні люди Кремлю не потрібні. Москві потрібні вірнопіддані раби
ШКОДА ЩО НЕ ВБИЛИ?
Москва собі місця не знаходить. Усі в політвиставах на чолі із соловйовими і норкіними, шейніними і їм подібними кремлівськими трубадурами (якщо не казати різкіше), в один голос верещать: як же так?!... Готувалися, готувалися. Завдаток у валюті виплатили, а спецслужби не спрацювали. Звичайно, спецслужби московські. Бо українські цього разу спрацювали на славу. Скільки ж Москві можна убивати на територіях світу людей, котрі не згодні з московсько-татарсько-монгольською войовничістюї орди. Так читається їхні про попівські кривляння в  підтексті. От вбили Бабченка, тоді  й спробуйте доведіть, що це Кремль. А «нашихтамнєт». А тут поки що туман. У кремлівських очах, а в мізках - невідомість. А що як? А що як це не спектакль, як Погребінський думає, чухаючи більшовицько-московську бороду, і за цим таки-да стоїть Кремль. І сам Володимир Володимрович, як Сталін з коробкою цукерців для Судоплатова, а вже Судоплатов для Коновальця. Що у Москві змінилося від часів Петра? Від викрадання Войнаровських (родичів Мазепи) у Франції і висилка на Сибір. Що?
Погребінський і йому подібні у москві за 30 срібняків повідомляють, що це спектакль. Що в Києві «випендрюються». Корчить із себе чи то філософа, чи то ясновидця, а тут раптом шок… Після київської вистави, в головній ролі якої Аркадій Бабченко, живий і здоровий.  Ото задав клопоту Москві, а ще більше Кремлю. Перша особа Москви ставила чітке завдання прибрати «критиканів» Москви і «лічно…». Цілий список розписала. Як тут бути, як тут приперти до кремлівської стінки замовників,.коли вб’ють і скажуть «настамнєт» і ніколи не було. Ні в Києві, ні в Європі.

Давайте влаштуємо віртуальну екскурсію. Про Войнаровських і Тобольськ ми вже згадували.. Поїхали далі і ви помітите, що й без київського спектаклю, ментальність орди не міняється. Москва вбивала, вбиває і далі вбиватиме людей, не угодних її варварсько-загарбницькій політиці. Чесні люди Кремлю не потрібні. Москві потрібні  вірнопіддані раби без «Спартака-гладіатора». А всі оті литвиненки, скрипалі, бабченки списуються. Списують в утильсировину.
А тепер (уже котре) про ментальність. 1926 рік. Париж. Убили Петлюру. Як пише професор Яковлєв, убивство Петлюри було розроюлене у Кремлі. За рік до вбивства у Париж прибув совєтсбький агент М.Володін, фактичний організатор та інспіратор і режисер, який вклав пістолет у руки Шварцблата, котрий повірив, що Петлюра - єврейський погромник. Хоча один із основоложників сіонізму Володмир Жаботинський, друг Петлюри, сказав, що він готовий лягти в одну могилу із Симоном, бо в цю брехню не вірить, знаючи Петлюру. Тим часом дійство відбулося. Смертельне дійство. Те саме відбулося б і з Бабченком від Гекрмана, якби…не «спектакль». Колись же потрібно кінчати з цими московітами, які роз’їжджають по світу в пошуках вбивств: У Києві, Парижі, Амстердамі, Лондоні і так далі. Тепер давайте проілюструємо «ментальність Москви» як держави-терориста, незалежно від кольору влади. Почнемо з Олександра другого, московського імператора. Убитий у 1881 році (Петербург) народовольцем І.Гриневицьким. Про Петлюру вже згадувалося… Далі Роттердам, 1938 рік. Убивство Євгена Коновальця московським агентом Судоплатовим. Персональна вказівка Сталіна: «Наша мета — обезголовити рух українського фашизму напередодні війни і змусити цих бандитів знищувати один одного в боротьбі за владу». Під цими словами може підписатися будь-який  черговий чи колишній цар, імператор, генсек, президент Кремля. В тому числі і Путін.

Перекидаємося уявно у Мюнхен,1957 рік. Убивство Лева Ребета. Через два роки у тому ж Мюнхені, тим же московським агентом Сташинським, по замовленню тієї ж персони – Сталіна - вбивають Степана Бандеру. А як би розіграли київський спектакль ще за Ребета. Можливо, його і Степана Бандеру не чекала б та ж сама участь. Уже1959 рік. Це я до того, щоб усім скачкам, вишинським (не екс-прокурору), погребінським нагадати: було врятовано ще 27 чи 30 життів, які тепер за списком Германа є в СБУ і потенційних смертників. Кремль у шоці. Операція віку, яку він називає «аля комедією». А як завтра назвуть на суді замовника, не потенційного убивцю Германа, який купився, як і його побратим із Парижа – Шварцблат.
А далі - Лондон. 2006 рік. Смерть полковника ФСБ Литвиненка, колеги по службі Путіна. До Скрипалів ще дійдемо. Вони ще не в черзі. Далі - Борис Немцов і Олесь Бузина. 2015 рік…
Почнемо з Олеся Бузини. Вбили його 16 квітня 2015 року під «гарячу лінію Путіна». Можете, звірити по документах. Головний редактор «Еха Москви» Олексій Венедиктов запитує Путіна про вбивство Бориса Нємцова. Путін відповідає приблизно так: вон 5(!!!!!) мінут тому назад в  Кієвє убілі ізвєстного Олєся Бузіну. А наканунє (15 квітня 2015 року, - ОЧ) Олєга Калашнікова.
- А ви мєня спрашіваєте за Нємцова. Расслєдуєм. Расслєдуєм…

20 липня 2016 рік. Убили журналіста Шеремета (Київ, 23 березня 2017 рік). Убивство Дениса  Вороненкова (Київ.Цей же рік). 7 березня - убивство полковника розвідки Максима Шаповала. (2018 рік). Травень місяць. Не добили Аркадія Бабченка. У Києві - радість, у Москві - траур. Яка ментальність, така й моральна поведінка! У Києві, як і в Лондоні із Скрипалями. А в Кремлі розчарування. Так планували, так готувалися, витрачали гроші, і на тобі: ні собі, ні людям. Не вийшло, як із Войнаровськими (часи Мазепи), як із Коновальцем, Ребетом, як із Литвиненком, не виключено, і з Березовським, у тому ж Лондоні. Пора кадри Москві міняти. І в Лондоні, і в Києві. Випускати у світ замість законспірованих діючих бездарних резидентів, резервних – очікуючих. Бо що ж це виходить?!  Як із Боїнгом-777 компанії Malaysia Airlines. Збиралися звалити на українців, а тепер самим світить Гаага. А як же далі зі справою Аркадія Бабченка? А якщо виповзе замовник? Вигляне «свіноє рило» (за Гоголем - не я придумав, - ОЧ) з Кремля, як тоді бути? «Зелені чоловічки» - «нє наші» - з Марса. Вони й захопили Крим. На Донбасі - «їхтамнєт». У Києві також вони відсутні. 5 колона є, а «їхтамнєт». То може все ж варто було влаштувати такий спектакль. А ви як скажете?

Олег Чорногуз, письменник,
для порталу "Воля народу"

Коментарі