Зійшовши "на трон" у 2010, Віктор Янукович досить швидко відновив Конституційний "статус-кво" в редакції 1996 року, повернувши собі владні повноваження сильного президента. Влада президента стала фактично абсолютною, а можливості - безмежними. Однак ейфорія тривала недовго. Парламентські вибори 2012 показали, наскільки сильні сьогодні в суспільстві протестні настрої, спрямовані проти влади, яку в 2015 році доведеться представляти саме Віктору Федоровичу.
Щоб не опинитися в патовій ситуації, Банкова, швидше за все, послідує за римським правилом divide et impera - розділяй і володарюй. Щоб утримати владу, її потрібно спочатку розділити. Зробити це простіше всього - змінивши Конституцію. Причому, до невпізнання.

Нова Конституція: здогадки та припущення
Сергій ВЛАЩЕНКО, політичний аналітик, для "Української правди"

"... Треба бути подібним до лисиці, щоб уміти обійти капкани, і лева, щоб відлякувати вовків".
Нікколо Макіавеллі

 
Боротьбу за завоювання та утримання влади в українській політиці можна сміливо порівнювати з умовами виживання у кримінальному світі.
 
Найкраще цей загальний принцип сформулював один відомий кримінальний авторитет: "Піднятися легко - там стрельнув, там підрізав. Утриматися - складно ...".
 
Новітня українська історія демонструє аналогічні проблеми: вітчизняній політичній еліті все складніше утримувати майже абсолютну владу в країні. Щоб залишитися "при своїх", потрібно цією владою поділитися. Або хоча б зробити вигляд ...
 
Розділяй і володарюй

 
Зійшовши "на трон" у 2010, Віктор Янукович досить швидко відновив Конституційний "статус-кво" в редакції 1996 року, повернувши собі владні повноваження сильного президента.
 
Влада президента стала фактично абсолютною, а можливості - безмежними.
 
Однак ейфорія тривала недовго. Парламентські вибори 2012 показали, наскільки сильні сьогодні в суспільстві протестні настрої, спрямовані проти влади, яку в 2015 році доведеться представляти саме Віктору Федоровичу.
 
Добре, якщо у нього не буде реального конкурента. А якщо буде ...?!
 
Щоб не опинитися в патовій ситуації, Банкова, швидше за все, послідує за римським правилом divide et impera - розділяй і володарюй.
 
Щоб утримати владу, її потрібно спочатку розділити. Зробити це простіше всього - змінивши Конституцію. Причому, до невпізнання.
 
Конституційна реформа - далеко не спонтанне рішення влади, яке почало матеріалізуватися в лютому 2011 року, коли президент своїм указом створив з вигляду гарний, проте абсолютно нефункціональний орган під назвою "Конституційна Асамблея".
 
Півроку потому Верховна Рада 6-го скликання на одному з останніх засідань продовжила реалізацію ініціативи глави держави, прийнявши закон про всеукраїнський референдум, який узаконив прийняття нового варіанту Конституції з ініціативи 3 мільйонів українців.
 
Зверніть увагу, що про способи прийняття нової Конституції вже не раз писали ЗМІ.
 
А ось текст її досі загадка. Майже рік активних інтелектуальних баталій в Конституційної Асамблеї так і не дав результату. Інакше, де він, хоча б дуже приблизний проект майбутнього основного закону?
 
У таких умовах експертам і простим громадянам доводиться тільки здогадуватися про його основні положення, які визначать не тільки владні повноваження, але і долю всієї країни в цілому.
 
Здогадка № 1: перенесення виборів президента до парламенту
 
Чутки про бажання глави держави перенести вибори в парламент не підтверджені, і навіть кілька разів спростовані ним самим документально. Але мусуються із завидною постійністю.
 
Вже сьогодні можна сказати, що це не тільки досить раціональне, але і цілком здійсненне рішення. Обиратися в парламенті, зберігши за собою колишні повноваження "сильного" президента - це кращий варіант.
 
Однак у такому випадку порушується важливий принцип балансу влади, або стримувань і противаг, суть якого полягає в чіткому розподілі повноважень законодавчої, виконавчої та судової влади, щоб уникнути зосередження влади в руках однієї людини.
 
Відповідно до цього постулату, президент з великими повноваженнями має обиратися всенародно. Якщо ж главу держави обирають у парламенті, то основні повноваження повинні знаходитися в руках законодавчого органу, як це відбувається, наприклад, в Італії або Німеччині.
 
Звичайно, чисто теоретично можна наплювати на принципи вищевказаних країн. Але тоді Банкова залишиться один на один з "дружньою" Росією і не менше "дружніми" громадянами власної країни. Без надії на якусь підтримку ззовні.
 
Крім того, не факт, що такий імперський план зможе знайти підтримку 300 народних депутатів, багато з яких представляють інтереси вітчизняних олігархів, великих кланів і навіть іноземних держав.
 
Всі ці групи впливу навряд чи захочуть зосередження влади в одних руках.
 
Також сумнівно, щоб такий варіант пройшов всенародне схвалення, беручи до уваги все ті ж протестні настрої.
 
Отже, враховуючи все вищевикладене, а також сумний досвід Цезаря в римському парламенті, Янукович, можливо, все ж таки вирішить поділитися з Верховною Радою своїми повноваженнями, в обмін на гарантований другий термін.
 
Тоді новий варіант Конституції знову поверне Україні "сильний" парламент.
 
Здогадка № 2: "сильний" парламент, але без недоторканності
 
"Дежа вю" у вигляді парламентсько-президентської форми правління, звичайно, дуже нагадує епопею з "обрізанням" владного достоїнства Ющенка в грудні 2004 року.
 
Однак навряд чи варто думати, що слідом за частиною повноважень Банкова віддасть також вплив у країні, а Янукович повторить помилки тезки-попередника.
 
По-перше, понти зовсім не дорожче грошей. Адже гроші, а вірніше всі головні активи в державі, вже поділені між основними гравцями.
 
Крім землі, яка за всіма прогнозами буде розпиляна з рекордною швидкістю. А це значить, що парламенту, нехай навіть з великими повноваженнями, буде вже нічого ділити.
 
Звичайно, "сильний" парламент може спробувати переділити награбоване, та й доступ до бюджету матиме саме він. Тому, як не крути, президенту все ж буде потрібен реальний важіль впливу на парламент.
 
І цей важіль у нього буде. Для цього Віктор Федорович, віддавши право формувати уряд парламенту, все ж таки залишить у себе право призначати силовиків - генпрокурора, глав СБУ і МВС.
 
Ця функція глави держави стане ключовою, якщо з народних депутатів буде знята недоторканність в частині кримінальної імунітету, відсутність якого буде означати абсолютну беззахисність парламентаріїв перед силовими структурами.
 
Очевидно, що в нашій країні така влада набагато ефективніша, ніж більшість офіційних повноважень. Саме тому, швидше за все, нова Конституція, наділивши парламент владою, позбавить його членів захисту.
 
Однак існує ще один механізм контролю над Верховною Радою. Його озвучив сам президент. Ім'я цього механізму - двопалатний парламент.
 
Здогадка № 3: двопалатний парламент
 
Курс на двопалатний парламент визначив особисто Янукович, між іншим, красиво аргументувавши свою ініціативу необхідністю "... Посилення механізмів прямої участі та впливом громадян на владу, прозорості й підзвітності останньої перед громадянами ...".
 
У той же час, на практиці, верхня палата парламенту не є чимось прогресивним або ефективним, а навпаки - відвертим рудиментом у сучасному цивілізованому світі.
 
Адже ця додаткова надбудова не має ніяких функцій, крім ветування законопроектів нижньої палати. Саме тому в Швеції від верхньої палати, як від пережитку минулого компромісу з дворянством, відмовилися.
 
Однак саме ця якість може сильно стане у пригоді Банковій. Тим більше, що в Україні члени верхньої палати можуть обиратися керованими місцевими радами, в залежності від кількості населення в області.
 
І тоді густонаселені східні області України будуть обирати найбільшу кількість депутатів, як в Австрії.
 
Таким чином, введення другої палати парламенту може істотно втихомирити занадто повноважний парламент.
 
І якщо Рада отримає великі повноваження, то саме друга палата буде служити міцною вуздечкою для нардепів. Прийом перевірений - з цією метою двопалатний парламент був введений в РФ і Білорусі.
 
Сьогодні всі ці сценарії здаються трохи фантастичними. Однак не більше ніж здатність українського народу виживати на 1100 гривень зарплати.
 
Не варто забувати, що в нашій країні можливе все.
 
Сергій Влащенко, політичний аналітик, президент ГО "Центр Політичного Прогнозування", для "Української правди"

Коментарі