Путніська логіка: За те, що мене не поважаєш, отримаєш у пику! - експерт
Чи не завелика ціна? Знищити світ, раз тебе не визнають великим і всесильним, - Влад Білоцерківець, політичний оглядач
За те, що мене не поважаєш, отримаєш у пику! Дещо про логіку  В.В.П. Уявіть ситуацію. Ви живете в сільській місцевості, маєте приватний дім, садибу, сусідів. Один із них - досить успішна людина. У нього все гаразд. Хороша сім’я, діти, робота. Він добре вихований, комунікабельний, не конфліктний та толерантний. З ним усе зрозуміло, прогнозовано. Спілкуючись, отримаєш задоволення. Інший - повна протилежність. Непрогнозований, імпульсивний, нетерпимий, агресивний. У нього все не так. Але це “не так” інтерпретується як благо й істина в останній інстанції.  Більше того: він вважає себе пупом всесвіту, тому прагне усім і будь де нав’язувати  своє бачення на світ та стиль життя. Коли подібний підхід  тобою відкидається, тебе чекають погрози, а можливо й агресивні дії. Тому не дивно коли у вікна твого дому летить каміння, або горить підпалена клуня.

Такий наш північний сусід. Зі своїми проблемами вправитись не може. У  неспроможності дати собі раду звинувачує будь-кого: «америкосів», гейропейців, бандерівців, ліберастів і т.п. Усіх, але не себе.

Толерантність, повага до інших - не для нього. Межа, кордон - пусте місце. Тому й прагне не заквітчати свою землю, а захоплювати землі інших. Майже біологічний шовінізм так і пре з усіх щілин. Навіть пацифіст Л.Толстой любив повторювати, що велич народу доходила до розуму руських солдат подоланими ними тисячними верстами під час військових кампаній. Тому заради примарної величі краще воювати із сусідами (і не лише з ними), ніж упорядковувати свій дім.
 Саме тому, сьогодні в український двір летить не каміння, а “Смерчі” та “Гради”, стогнуть Донбас та Крим.

У світі не всі розуміли суть подібної  російської логіки. А заяви про небезпеку для країн московського прикордоння сприймали як постколоніальний синдром. Не всі змінили свої погляди навіть після агресії проти України. Кремль мав чималу армію своїх симпатиків та прихильників у світі. Лише останні події, пов’язанні з інформаційними та  кібервійнами у США та Європі сприяли посиленню критичного підходу до політики та практики Росії. Посилився економічний та політичний тиск. В.Путін використовував цю ситуацію для підтримки атмосфери “ворожого оточення”, спровокованої недоброзичливим Заходом, для національної консолідації і своєї підтримки. Але міжнародної ізоляції уникнути не вдалося. Росія не згодна змінюватись. Вона дотримується логіки поведінки неадекватного сусіда-хулігана. Нічого, що неадекватний, зате неадекватний у відносно реальних координатах. А з реаліями потрібно рахуватись. В.Путін продовжує вважати, що саме це примусить Захід визнати його рівним, великим і всесильним. Для підсилення своїх намірів він почав своє вторгнення в Сирію. Але саме тут він отримав облизня у сфері, в якій вважав себе профі. Зброя критики ніколи не подолає критики зброєю. Саме в Сирії підрозділи російських “ихтамнет” зазнали нищівної поразки від американської армії. Сам факт висвітив наявність технологічного відставання російських озброєнь. Таку ганьбу В.Путін сприйняв дуже боляче. Він “захворів” і на людях не з’являвся два тижні. Все думав, чим відповісти.

   І ось послання президента Росії Федеральним зборам країни. М.Хрущев з його черевиком в ООН відпочиває. Російський президент повідав світу: якщо з ним не будуть рахуватися, його країна знищить Америку! Щось на кшталт жлобсько-сусідського, хуліганського: за те, що мене не поважаєш, отримаєш у пику.

  В.Путін забувається, що він не на кооперативній ділянці під Пітером, а в міжнародній політиці представляє ядерну державу. Чи не завелика ціна? Знищити світ, раз тебе не визнають великим і всесильним. Ядерна потуга Росії - значний аргумент. Ядерна потуга США - значний аргумент. На “привєтку” буде “отвєтка”. При реальному їх зіткненні питання існування життя на Землі втратить свою актуальність. Це істина відома з четвертого класу школи і у Вашингтоні, і в Москві, Парижі, Пекіні і т.п.   

Схоже на те, що у В.Путіна є пробіли у шкільних знаннях. Росія з часів СРСР відновила гонку озброєнь. Театр абсурду. Все це вже було.  Російський президент сумує за СРСР. Головні чинники його загибелі В.Путін вбачає не в економіці, а в підступних діях Заходу. Типова логіка працівника спецслужб. Ця паридигма є домінантною в оточенні російського лідера. СРСР змагався із США не для його знищення, а для підтримки свого статусу «великої держави», яку всі бояться і поважають. Чим усе це закінчилося? Радянського Союзу вже немає. Зате є послідовники “кремлівських старців”, які прагнуть стати на ті ж граблі. Існує так званий парадокс Гегеля: «Історія вчить людину тому, що людина нічому не вчиться з історії». Він не виправдовує історичного невігластва, а лише акцентує увагу людей, котрі прагнуть засвоїти уроки, щоб не робити помилок. Але це не про нашого північного сусіда-хулігана. Росію невдовзі чекає період значної турбулентності.

Влад Білоцерківець, політичний оглядач,
для порталу «Воля народу»

Коментарі