Ще Міхновський наголошував, що державна самостійність - лиш умова для здобуття незалежності
То ж мусимо припинити плутатися у поняттях та маніпулювати назвою - самостійна чи незалежна держава.
Перечитую "Самостійну Україну" М. Міхновського. І знаходжу відповідь на питання про те, чому у Акті проголошення незалежності України та бюлетені Всеукраїнського референдуму 1991 року було зазначено: "...проголошує  н е з а л е ж н і с т ь  У к р а ї н и  та створення самостійної української держави — УКРАЇНИ".
Міхновський зазначає: "Отже, коли справедливо, що кожна нація з огляду на міжнародні відносини хоче виливатись у форму незалежної, самостійної держави; коли справедливо, що тільки держава одноплемінного національного змісту може дати своїм членам нічим не обмежовану змогу всестороннього розвитку духового і осягнення найліпшого матеріяльного гаразду; коли справедливо, що пишний розцвіт індивідуальности можливий тільки в державі, для якої плекання індивідуальности є метою, - тоді стане зовсім зрозумілим, що державна самостійність є головна умова існування нації, а державна незалежність є національним ідеалом у сфері міжнаціональних відносин."
Отже, самостійність Украни у 1991 році стала головною умовою існування УКРАЇНЦІВ як нації. А державну незалежність як ідеал усфері міжнаціональних, міждержавних відносин треба ще осилювати. Бо ж сказане Міхновським у 1900 році - це мета, мрія, ідеал для наших попередників на цій землі про незалежність. Зміст їхнього розуміння незалежності глибинний, вражаючий, охоплюючий і духовне і матеріальне. Вони точно знали, чого хочуть, але не дожили до втілення мрії. На шляху боротьби за незалежність зробили багато помилок, і за них жорстоко поплатилися. Ми ж не засвоїли історичних уроків, незалежність де-юре одержали, та поступилися роллю господарів своєї землі і держави іншим, і далі страждаємо. То ж мусимо припинити плутатися у поняттях та маніпулювати назвою - самостійна чи незалежна держава. Це лише інструмент та ідеал для нації у процесі державотворення. Пора чітко і ясно бачити себе - господаря, який має національну державу не інакше, як для всестороннього духовного і матеріального благополуччя. Відповідає за себе та свою ДЕРЖАВУ перед своїми дітьми та онуками. І, тільки тоді прийде бачення своєї справді незалежної Української держави - Унітарної демократичної республіки України, як зазначено в Конституці України.
Якою вона буде - залежить від кожного з нас, українці.

Лариса Лисюк, історик

Коментарі