Двоє на дірявому даху. Кремль підсунув Києву наживку. І, схоже, наша влада цю наживку заковтнула
Компромат на "геніального торговця шумом" Саакашвілі ГПУ, напевно, отримала з рук ФСБ, - журналіст Сергій Рахманін
За наявною інформацією, МВС не було поінформоване про заплановане затримання Саакашвілі. Перші патрулі прибули туди на розпорядження їхнього начальника Юрія Зозулі, що виявився випадковим свідком події дорогою на селекторну нараду в міністерство. Поліцейські та нацгвардійці, які з'явилися на Трьохсвятительській "по ходу п'єси", діяли за ситуацією й від жорсткого застосування сили утрималися. Оскільки, за нашою інформацією, відповідного прямого наказу від президента міністр так і не отримав. А виявляти ініціативу не прагнув.

Наскільки можна судити, операція готувалася наспіх. СБУ, за нашими даними, просила додаткового часу на підготовку, і там були проти, щоб "альфівці" заходили до квартири. Оскільки відповідних розвідзаходів не було проведено, обстановки, ходів-виходів належним чином не вивчено. Специ в СБУ нібито рекомендували затримувати підозрюваного поза квартирою, однак ГПУ наполягала на суміщенні затримання та обшуку. Як стверджують джерела у Службі безпеки, закликав форсувати події особисто генпрокурор. Причини цього поспіху залишилися за кадром. Операцію підготували дуже погано, прилеглий периметр не був "зарежимлений", підходи і під'їзди — не перекрито. Шлях відходу групи, на випадок виникнення непередбачених обставин, не був продуманий. Кількість людей, яка необхідна для швидкого, успішного проведення операції, не була прорахована. Варіант проведення затримання в нічний час був відкинутий слідчими як непроцесуальний: у проміжок з 22.00 по 06.00 проводити такі дії закон дозволяє лише в екстрених випадках. Та й доцільність самого затримання видавалася спірною.

Затримання, за нашою інформацією, попередньо було заплановане на 6-ту ранку, але операція, з невідомих причин, розпочалася набагато пізніше, що істотно ускладнило життя її учасникам. Затримуваному дозволили замкнутися у ванній, на виламування дверей потрібен був час. Саакашвілі не тільки встиг зробити кілька телефонних дзвінків, а й зміг безперешкодно вибратися на дах. Це дозволило йому і привернути додаткову увагу до інциденту, і виграти час, необхідний для приходу на Трьохсвятительську його прибічників. Організатори операції розраховували, що вона пройде тихо й швидко. Однак усе відбулося з точністю до навпаки.

Юридична складова також далеко не бездоганна. Багато юристів висловлюють свою думку з приводу адекватності застосування конкретної статті до Саакашвілі. Висловлюються припущення, що "засвітивши" аудіо- й відеозапис справи у Верховній Раді, генпрокурор Луценко знецінив їхню доказовість для судового розгляду. Є безліч питань і до характеру виступу Юрія Віталійовича в парламенті, що справді більше скидався на спіч політика, ніж на пояснення керівника правоохоронного органу. Нардеп Сергій Власенко та юрист Анна Маляр нагадали про пункт 2, статті 6 Європейської конвенції про права людини ("Кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку"), і про справу Європейського суду з прав людини "де Рібемон проти Франції", в якій були прописані правила поведінки представників влади, спрямовані на дотримання презумпції невинності.

Викликають сумніви якість та смислове навантаження наданих доказів. В окремих випадках передбачуваний склад злочину прочитується лише в інтерпретаціях коментаторів, а зовсім не в самих діалогах. Питання про те, чи плівки справжні, чи не були вони змонтовані, — залишається поки що відкритим. Як і питання, чи справді на плівках голоси Саакашвілі та Курченка; чи існує зв'язок між таємничим співрозмовником Дангадзе та олігархом-утікачем; звідки взялися таємничі помічники, які дозволили вітчизняній ГПУ розжитися на такий дзвінкий матеріал.
Останнє запитання — найцікавіше. Навіть якщо припустити малоймовірне, — що Курченко справді запропонував свою допомогу Саакашвілі й той цю допомогу справді прийняв, — матеріали, які буцімто підтверджують це, не могли потрапити в Київ, оминувши ФСБ. Наївно вірити, що російські спецслужби не здійснюють технічного контролю переговорів Курченка — кремлівської рукавиці, що підгрібає "націоналізовані" підприємства в ОРДЛО. Наївно припускати, що вони не контролювали факту можливої передачі грошей. Так само наївно думати, що українські агенти (якщо вони справді існували в природі) у цьому випадку не були "засвічені" агентами російськими.

Висновок напрошується невтішний: матеріали, що є в розпорядженні ГПУ (справжні чи сфабриковані), потрапили до рук вітчизняних правоохоронців або з таємного схвалення Москви, або безпосередньо з ФСБ. Кремль підсунув Києву наживку. І, схоже, наша влада цю наживку заковтнула. Риболовля обіцяла гарантований улов: хоч би як розпорядилася отриманими матеріалами Банкова, хоч би як поводився в цій ситуації Саакашвілі, хоч би як відреагували на події його прибічники, — привід для чергового розхитування ситуації був забезпечений.
Так і сталося. Сталося навіть яскравіше, ніж очікувалося. Путіну залишається тільки спостерігати, як два його вороги відчайдушно намагаються зіштовхнути один одного з поїденого корозією корупції політичного даху. На покришки, які вже розпалюють унизу.   Повний текст

Сергій Рахманін, перший заступник головного редактора видання "Дзеркало тижня"
Інф.: dt.ua

Коментарі