І тільки українцям, як бачимо, заважає. Сумно
Двобій популізмів, - Сергій Грабовський
Наявність депутатської недоторканності не заважає парламентам Польщі, США та Ізраїлю бути ефективними засобами здійснення народовладдя.
Українська держава та (що найприкріше) українське суспільство, включно зі значною частиною його інтелектуальної еліти, самі себе загнали на межу великих і безглуздих потрясінь.
Це остаточно стало зрозуміло 17 жовтня. Уранці того дня під Верховну Раду вийшли тисячі прихильників «Великої політичної реформи», однією з головних вимог якої є скасування депутатської недоторканності; синхронно майже ті самі зміни до Конституції запропонував у позачерговому законопроекті Президент Порошенко. Під майже всезагальне схвалення громадськості – мовляв, хоча б щось правильне буде зроблено для розвитку демократії, для ефективної роботи парламенту, для посилення відповідальності депутатів перед виборцями.
Насправді все не так. Якщо, звісно, не вважати, що успішні нації навколо нас складаються з дурнів, а українці за єством своїм наймудріші.
Візьмімо чинну Конституцію Республіки Польща. Є в ній стаття 105, яка характеризує оту саму депутатську недоторканність, яку пропонують чи то скасувати, чи то звести до мінімуму і влада, й «демократична» опозиція.

Дозволю собі навести її повністю мовою оригіналу.
Art. 105.
 «1. Poseł nie może być pociągnięty do odpowiedzialności za swoją działalność wchodzącą w zakres sprawowania mandatu poselskiego ani w czasie jego trwania, ani po jego wygaśnięciu. Za taką działalność poseł odpowiada wyłącznie przed Sejmem, a w przypadku naruszenia praw osób trzecich może być pociągnięty do odpowiedzialności sądowej tylko za zgodą Sejmu.
 2. Od dnia ogłoszenia wyników wyborów do dnia wygaśnięcia mandatu poseł nie może być pociągnięty bez zgody Sejmu do odpowiedzialności karnej.
 3. Postępowanie karne wszczęte wobec osoby przed dniem wyboru jej na posła ulega na żądanie Sejmu zawieszeniu do czasu wygaśnięcia mandatu. W takim przypadku ulega również zawieszeniu na ten czas bieg przedawnienia w postępowaniu karnym.
 4. Poseł może wyrazić zgodę na pociągnięcie go do odpowiedzialności karnej. W takim przypadku nie stosuje się przepisów ust. 2 i 3.
 5. Poseł nie może być zatrzymany lub aresztowany bez zgody Sejmu, z wyjątkiem ujęcia go na gorącym uczynku przestępstwa i jeżeli jego zatrzymani jest niezbędne do zapewnienia prawidłowego toku postępowania. O zatrzymaniu niezwłocznie powiadamia się Marszałka Sejmu, który może nakazać natychmiastowe zwolnienie zatrzymanego.
 6. Szczegółowe zasady pociągania posłów do odpowiedzialności karnej oraz tryb postępowania określa ustawa».

А тепер – її ключові моменти в перекладі.
«Дeпутaт не мoжe бути притягнений до відповідальності за свою діяльність, що входить у сферу дії дeпутaтськoгo мaндaта, ані під чаc його дії, ані після припинення його дії. За таку діяльність дeпутaт відповідає виключно пeрeд Ceймoм, a у разі порушення прав третіх осіб мoжe бути притягнений до судової відповідальності лише за згодою Ceйму… З дня опублікування рeзультaтів виборів дo дня припинення дії мaндaта дeпутaт не мoжe бути без згоди Сейму притягнений до кримінальної відповідальності… Дeпутaт не мoжe бути зaтриманий чи заaрeштoвaний бeз згоди Ceйму, зa винятком затримання його на місці злочину та якщо його затримання потрібне для забезпечення прaвильнoгo перебігу розгляду справи. Про затримання невідкладно повідомляють Maршaлка Ceйму, який мoжe наказати негайно звільнити затриманого».

А ось відповідний фрагмент із Конституції США, 230-річчя якої виповнилося місяць тому, в оригіналі й у перекладі.
Section 6. The Senators and Representatives shall receive a compensation for their services, to be ascertained by law, and paid out of the treasury of the United States. They shall in all cases, except treason, felony and breach of the peace, be privileged from arrest during their attendance at the session of their respective Houses, and in going to and returning from the same; and for any speech or debate in either House, they shall not be questioned in any other place.
Розділ 6. Сенатори і члени палати представників за свою службу мають одержувати винагороду, встановлену законом і сплачувану скарбницею Сполучених Штатів. У всіх випадках, окрім державної зради, скоєння тяжкого злочину і порушення миру, сенатори і члени палати представників мають право недоторканості особи під час перебування на сесіях, а також  дорогою туди і назад; за все сказане ними у промовах чи в дебатах у своїх палатах ніхто не має права допитувати їх деінде.
І, нарешті, Держава Ізраїль. У ній роль Конституції виконують 11 Основних Законів (розробка ще кількох триває). Закон, який має предметом роботи Кнесету, дуже цікаво формулює відповідні статті.
Стаття 17. Недоторканність членів Кнесету. Члени Кнесету користуються недоторканністю, подробиці встановлюються законом.
Стаття 18. Недоторканність будинку Кнесету. Будинок Кнесету недоторканний, подробиці встановлюються законом.

Законодавство деталізує ці положення. Так, депутати недоторканні, коли роблять щось при виконанні депутатських обов’язків, або для того, щоб їх виконати. Це стосується і всіх випадків голосування чи висловлення думки в усній чи письмовій формі, тобто йдеться про гарантії депутатові для виконання ним своїх обов’язків. В інших випадках, коли йдеться про депутатські правопорушення під час своєї каденції, діє складна процедура притягнення до суду. Що цікаво: депутат може бути відданий під суд тільки тоді, коли полишить будинок Кнесету.
Що є ключовим в усіх цих трьох випадках? Гарантії безперешкодної участі депутатів у роботі парламенту, передусім під час сесій. В Україні ж у разі ухвалення того чи іншого законопроекту стаття 80 Конституції набуде такого вигляду: «Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп». І все! Єдина різниця – що президентський законопроект має на меті «ввімкнути» зміни до Конституції  2020 року, а депутатський – негайно.
Але в обох випадках ідеться про чистісінький популізм, потенційно дуже небезпечний для української демократії. Адже депутатська недоторканність – не чиясь зловмисна вигадка, а закономірна складова парламентаризму як такого, чия історія в Європі, де він народився, налічує вісім століть (це якщо не брати до уваги представницькі органи античних часів). Так, в Україні більшість громадян вбачає в депутатській недоторканності чи не найбільше зло; проте боротьба з нею – це окозамилювання, здійснюване в інтересах олігархічних груп і політиків-демагогів. Відсутність же недоторканності дасть змогу виконавчій владі за допомогою силових структур «регулювати» склад Верховної Ради, передусім під час сесій. І не лише владі, а й кланам – за допомогою нереформованої судової системи. Бо ж часом досить вилучити на підставі фальшивих звинувачень із активного політичного життя хоча б на кілька днів десяток-інший парламентаріїв – і ключові голосування у Раді матимуть зовсім інші наслідки. Я вже не кажу про те, що депутатів можна буде не купувати, а просто залякувати…
А тим часом наявність депутатської недоторканності не заважає парламентам Польщі, США та Ізраїлю (і далеко не тільки їм) бути ефективними засобами здійснення народовладдя. І тільки українцям, як бачимо, заважає. Сумно.

Сергій Грабовський, історик, політолог, публіцист
Інф.: day.kyiv.ua

Коментарі