Володимир Пилипчук, політик, науковець: Коротко про виступ Порошенка в ООН
На Генасамблеї ООН Порошенком так і НЕ були висунуті ефективні і логічні і аргументи.
Якби Порошенко був великим дипломатом, а не проводив зовнішню політику України як симбіоз небаченого шахрайства і зради, то не жував би соплі, вкотре демонструючи десяток паспортів ординців, а мав би висловитися чітко, коротко, але логічно і переконливо наступним чином:
- Дії росії в Україні є неоголошеною війною проти України, як і війна Гітлера проти срср.
- Дії РФ в Україні носять характер геноциду, оскільки в окупованих територіях знищується українське і україномовне населення
- Дії РФ і її найманців в Україні підпадають під злочини проти людяності, оскільки знищується і грабується майно цивільного населення, яке не бере участі в конфлікті
- Дії росії є порушенням Гельсінських Угод, тобто порушенням існуючого світового правопорядку, встановленого після Другої світової війни, а також - взятих на себе зобов'язань за Будапештським меморандумом
- Дії росії в Україні є порушенням міждержавних угод з Україною, зокрема Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією
- РФ Є АГРЕСОРОМ, який анексував частину української території Крим та окупував частину Донбасу, про що засвідчують результати голосування Генеральною асамблеєю ООН у 2014 році
- РФ, не дивлячись на санкції, застосовані до неї за агресію, чинить опір відновленню юрисдикції України над окупованими територіями Криму і над ОРДЛО - зокрема. Чинить необгрунтований опір розміщенню миротворців ООН на Українсько-російському кордоні.

Аргументи до моєї останньої тези наступні:
- РФ постійно педалює тезу, що конфлікт на сході України є внутрішнім конфліктом. В такому випадку Україна сама повинна була б вирішувати у своїх пропозиціях ООН питання - скільки і яких миротворців запрошувати та де визначати їх місце дислокації на своїй території.
- Якщо РФ НЕ визнає себе стороною конфлікту на території України і не має власних інтересів у підтриманні конфлікту, то чому вона «проти» контролю кордону України миротворцями ООН ?
- Якщо РФ НЕ визнає себе стороною конфлікту на території України, але визнає що ОРДЛО - територія України, то чому так уперто диктує Україні і ООН - де мають дислокуватися миротворці ООН і намагається звузити їх мандат та функції до охорони членів місії ОБСЄ, нейтралізуючи тим самим їх саме миротворчу місію?
- Чому розміщення миротворців на кордоні з РФ «суперечить мінським угодам» (як заявляє РФ), коли в угодах немає жодного пункту про заборону чи неприпустимість участі миротворців ООН?
- Якщо контроль за власним кордоном - національне право Україні, то чим пояснити логіку РФ - "ми ніби й не сторона конфлікту, але перекриття кордону не припустимо"?
- Якщо б у РФ була добра воля та політична спрямованість і вона дійсно прагнула припинення конфлікту на території Донбасу, як постійно заявляє, то РФ ініціативно запропонувала б Україні, або погодилася б на аналогічну пропозицію України - організувати спільне патрулювання українських і російських прикордонників на спільному кордоні, дозволила б українським прикордонникам контролювати і «фільтрувати» склад вантажів, що переміщаються через спільний кордон. Саме відсутність такої волі зі сторони РФ засвідчує, що вона є зацікавленою стороною. І зацікавленою саме в недопущенні деескалації конфлікту.
- Якщо РФ заявляє, що вона проти ескалації конфлікту в ОРДЛО, а тим більше, якщо вона «за» найшвидше його припинення і заявляє, що вона не фінансує і не озброює терористів-сепаратистів, то контроль миротворців за українсько-російським кордоном або підтвердив би це твердження РФ, або призвів би до того, що конфлікт затих би природнім чином через кілька місяців, бо боєприпаси у заколотників не вічні - закінчилися б, і припинилися б як обстріли ними мирних жителів і територій, так і обстріли бійців ЗСУ, що відповідало б «мінським Угодам» про припинення вогню, розмежування сил і відведення озброєнь. Сепаратистам-терористам просто стріляти буде нічим. І за таких умов терористи-сепаратисти просто здадуться ЗСУ, або втічуть в РФ. Але саме цього і побоюється і не бажає РФ.

- Якщо РФ не є учасником конфлікту, то їй нічого боятися організації контролю міждержавного кордону названими вище засобами. А сам факт спротиву РФ введення ефективного контролю за українсько-російським кордоном будь-якою з названих мною комбінацій контингентів учасників контролю засвідчує, що РФ бажає утаємничити постачання озброєнь, своїх найманців і штатних військовослужбовців, бажає продовженню конфлікту. Тобто, РФ не є миротворцем, як намагається себе подати, а є не лише учасником, але й організатором і фінансистом конфлікту на сході України.
- РФ заявляє, що контроль за кордоном миротворцями «не має сенсу», а Україна наполяє на зворотньому - саме на контролі кордону, бо це її право і запорука припинення конфлікту в Донбасі. І саме це засвідчує, що конфлікт інтересів між Україною і РФ існує і він носить історичний, метальний, військовий і правовий характер. У 21 столітті не повинно бути варварських взаємин між державами.

- Але ситуація з можливим і реалістичним припиненням конфлікту на сході України суттєво ускладнюється ще й тим, що РФ, окрім організатора агресії проти України, є постійним членом Радбезу ООН, і має змогу заблокувати прийняття рішення щодо розміщення миротворців ООН на українсько-російському кордоні.
- Існуючий порядок функціонування Радбезу ООН і повноважень членів РадБезу висвітлив надзвичайно важливу проблему, яка входить у конфлікт, в абсолютне протиріччя з призначенням цього органу і метою його функціонування. Слід негайно виправити, ліквідувати нонсенс, коли постійний член Радбезу ООН може безкарно створювати острови НЕБЕЗПЕКИ в світі, чинити агресію, нехтувати нормами міжнародного права і світового порядку, заблокувавши прийняття санкцій проти себе, користуючись правом вето на прийняття відповідного рішення. Тобто, настав час суттєвого вдосконалення функціонування РадБезу ООН у відповідності з історичними реаліями і його миротворчою суттю.

- Пропоную Генасамблеї ООН позбавити агресора (РФ) статусу постійного члена Ради Безпеки ООН, або, бодай, його права вето на прийняття рішень РадБезу ООН у питаннях, де РФ є стороною конфлікту з Україною, але не зацікавлена в його вирішенні. Невирішення цього питання означатиме втрату частини правосуб’єктності України як однієї із засновниць ООН, як країни-жертви агресії. І одночасно - гіперболізації правосуб’єктності країни-агресора. Тобто, це є одним із різновидів дискримінації держав-членів ООН, що має бути усунуто.
Але сам факт того, що в "художньому свисті" "неперевершеного дипломата" на ГенАсамблеї ООН так і НЕ були висунуті ефективні і логічні і аргументи, ще раз засвідчує про наявність змови Путіна з Порошенком про спільне розграбування, нищення і колонізацію України. Підтвердженням того, що Фірташ визнав в австрійському суді - що саме Путін "схвалив" чи благословив Порошенка як свого гауляйтера на президентство в Україні.

P.S. - А остаточним аргументом до цих висновків є те, що Порошенко так і не висунув на ГенАсамблеї ООН для її підтримання ані пропозицій від України по миротворцях, ані комплексного плану по ліквідації конфлікту на сході... Бо ж основою має залишитися його договірняк з Путіним в рамках "мінського процесу"?...Тоді дозвольте інтелігентне запитання - а на який чорт ти тоді поперся на ГенАсамблею?

Володимир Пилипчук, український політик, державний та громадський діяч, науковець. народний депутат України І-ІІ скликань
Інф. із сторінки автора у Facebook

Коментарі