Володимир Пилипчук, політик, науковець, громадський діяч: “Злодійкувате керівництво України приділяло набагато більше часу і зусиль обкраданню держави, а не зростанню її економічного і оборонного потенціалу”
Воно гальмувало розвиток наукоємних галузей виробництва, зростання продуктивності праці, ресурсозбереження, виробництва військової техніки, літакобудування, розвитку космічної галузі, досліджень у галузях нанотехнологій, штучного інтелекту, ІТ і ін.
Єдине завдання, яке вони поставили та успішно реалізували – ОБІКРАСТИ УКРАЇНУ І УКРАЇНЦІВ. І для них немає ніякого значення війна, смерті, страждання народу. Має значення – наскільки товстішими стануть рахунки в офшорах, «сліпих трастах», і активи в Україні та за кордоном - щоб були достатніми для впливу на результати наступних виборів.

Мімікрія
Володимир Пилипчук, політик, науковець, громадський діяч, доктор економічних наук, професор, академік

- Україна психологічно не була готова до війни з росією... Як не як, а столітня рашенська пропаганда про слов’яно-православну єдність братніх народів зуміла паралізувати розум частини її мешканців, насамперед, на cході і півдні, а особливо тих, хто безплатно заїхав з росії у хати видушених Голодомором і репресіями українців. (і чомусь Україна не пред’являє позовів до росії, як Ізраїль до Німеччини?). Для цієї частини жителів під впливом рашенської пропаганди – “русcкій мір” став милішим і ріднішим, а свої українці-патріоти - якщо не ворогами, то чужими...

КГБістська пропаганда зуміла приспати пильність громадян у центрі і на півночі України, жителі яких ще голосували за проросійські сили на виборах, а обрана ними влада своє серце і цінності тримала і тримає в сейфах москви). Україна не думала, що нині прийдеться доказувати всьому світові що ми, всього-навсього, захищаємо свою територію.

- Україна у військово-ментальному плані була розхристаною і морально не готовою до агресії зі сторони росії. Всі збройні сили, кордони, укріпрайони були повноцінними лише на заході України, ніби то ми очікували агресії зі сторони Європи, НАТО, тобто - від Західної цивілізації, від якої були відгороджені ще й інститутом віз. А на Сході навпаки- ніяких віз, відсутні повноцінний кордон і повноцінна митниця. Ніяких укріпрайонів, ніякої дислокації боєздатних військ, здатних протистояти агресії з росії. Здатних не лише мілітарно, але й психологічно, бо особовий склад військ і призови на строкову службу формувалися за територіальним принципом - так вирішили недолугі політики. Основна маса військових заводів - на східному півдні України і ніхто їх не переносив у центр і на захід України (і зараз - також, а саме ті військові заводи, що є на заході, злочинна влада зупиняє). Ніхто з комуністичних керівників уже незалежної України, як і в Європі і в США, - навіть не лише НЕ вірили, але й в думках не допускали, що таке можливе, що "єдинокровний православний слов’янський брат" безмежно підступний і здатний напасти, здатний вдарити ножем у спину - так ефективно працювала пропаганда росії.
- Нагадаю, що за латинською “меморандум” – буквально «те, про що слід пам'ятати»!!! У міжнародних або економічних відносинах це:
- обґрунтування позиції держав, які своїм підписом зобов’язалися пам’ятати ці свої позиції і дії.
Україна не знала, не вірила, що «цивілізований світ» такий гнилий, брехливий, нещирий і непорядний, коли підписувала Будапештський Меморандум, коли погодилася ядерно роззброїтися на користь тієї ж росії. Роззброїтися, і саме на користь росії, бо основні члени ядерного клубу так вимагали, більшість із них (окрім росії) - основні члени НАТО. Будь Україна ядерною державою – ніяка сволота на нашу територію не тикнулася б. Ми повірили Європі, США, які нас роззброїли, які нас не прийняли (на вимогу росії) в НАТО, які відмовилися захищати наш суверенітет і територіальну цілісність, які відмовили нам у наданні не лише летальної зброї, а навіть двигунів для автомобілів і стволів для звичайних озброєнь… Європа і США, бажаючи зберегти пристойний вигляд при брудній і зрадливій грі запровадили проти росії незначні санкції, які дозволяють їй і надалі розвивати свою агресивну політику як проти України, так і в інших куточках світу.

- Неодностайність позиції Європи і США.
Європа виступила проти посилення санкцій, які пропонує Конгрес США. В ЄС є п’ять груп країн:
а) які щиро і однозначно підтримують Україну,
б) які підтримують її, але питання колективної безпеки Європи ставлять нижче економічних інтересів своїх країн,
в) які підтримують її лицемірно,
г) які байдужі у своїй позиції до російсько-українського конфлікту,
д) які є проросійськими.

У США маємо підтримку зі сторони Конгресу і Сенату, і не дуже завуальованого, проросійського президента. Судячи з того, що після перемоги Трампа Росія різко розширила провокаціїні дії своїх найманців-бойовиків у Донбасі, можна з повною впевненістю сказати, що між Трампом і Путіним все-таки ІСНУЄ таємна домовленість про «розв’язання рук Росії» в українському питанні… Однозначним підтвердженням цієї тези найближчим часом можуть слугувати дві наступні події:
а) ветування Трампом нещодавно прийнятого Сенатом (після затвердження Конгресом) Закону про додаткові санкції стосовно Росії,
б) якщо після зустрічі Трампа з Порошенком останній не подасть у відставку.

ЄС і США могли б допомогти Україні і в іншій площині:
- не пасивно споглядати розкрадання України і коштів, які ними надаються Україні, а поставити питання руба до влади України в площині:
а) або ви здійснюєте реформи, припиняєте мародерство, долаєте корупцію, люструєте суддів і зрадників, вичищаєте владу від іноземних агентів, забезпечуєте розвиток економіки і зміцнюєте оборону країни,
б) або йдете у відставку.

- По росії можна було б і не робити ніяких згадок, бо вона лишній раз підтвердила свою історичну непорядність і нецивілізованість, недоговороздатність і підступність. Росія, добившись усього, що вимагала:
- отримавши від України ядерну зброю; уклавши великий договір про дружбу; отримавши продовження базування ЧФ в Севастополі на 25 років; добившись неприйняття України в НАТО; домігшись щоб Україна прийняла на себе позаблоковий статус … після цього, без оголошення війни, окупувала частину її території… Напала на нас «гібридним чином»! І Російські клятви в дружбі, педалювання єдності російського і українського народів, слов’янської єдності, православної єдності - все це було підступною ширмою приготувань росії до окупації і нищення України і українців, до підступного удару Україні в спину. По-бандитські.
Російська ненависть до українства, яка культивувалася в росії віками і підтверджувалася забороною на українську книгу, на українське слово, культуру, свободу об’єднань українців в росії, на і їх культурні центри, на відсутність українських шкіл, українського мовлення в росії, виявилася недостатньою для людиноненависного російського суспільства, і вони вирішили піти на Україну війною.

Я тут не розділяю російське суспільство на народ і владу, оскільки 86% російського населення підтримує політику Путіна, спрямовану на агресію проти України. Це той випадок, коли «народ і влада єдині» в антиукраїнському чаді, в антиукраїнській злобі і діях.
- Україна була і лишається не готовою до адекватної відповіді росії лише за одним – єдиним суб’єктивним фактором – кадровим складом органів влади, складом керівництва держави і керівництва силовими органами і Збройними Силами України, які мали б професійно і по-державному організувати оборону країни.
В керівництві, в основному - відверті антиукраїнці з кримінальними нахилами, в основному: злодії, корупціонери, мародери і державні зрадники...
Патріотично-налаштовані громадяни України не допущені до керівництва державою, через те що:
- ЗМІ, які реалізують перевиборче антиукраїнське коректування мізків виборців – в руках тих же антиукраїнців; через деформовану виборчу систему, тобто відсутність виборів через відкриті партійні списки; через формування антиукраїнського складу виробних комісій і формування їх з корупціонерів, які регулярно фальсифікують результати виборів на користь бариг, починаючи вже з 3-го скликання парламенту, а президентські – з виборів Кучми…

- Україна не була готовою до повномасштабної і переможної війни з росією через те, що антиукраїнське керівництво держави протягом усіх років Незалежності штучно «не відв’язувало» Україну від абсолютної монопольності росії в постачанні газу для її економіки і життєдіяльності соціальної інфраструктури.
Причиною такого стану була і є корупція керівництва України, ще раз корупція і корупція, помножена на зраду інтересів України – на користь імперських інтересів росії. Керівництво України за ці роки не розробило і не впровадило захищену від руйнації схему розміщення продуктивних сил України, а особливо – підприємств оборонного комплексу.
Злодійкувате керівництво України приділяло набагато більше часу і зусиль обкраданню держави, а не зросту її економічного і оборонного потенціалу. Гальмувало розвиток наукоємних галузей виробництва, зростання продуктивності праці, ресурсозбереження, виробництва військової техніки, літакобудування, розвитку космічної галузі, досліджень у галузях нанотехнологій, штучного інтелекту, ІТ і ін.
Єдине завдання, яке вони поставили та успішно реалізували – ОБІКРАСТИ УКРАЇНУ І УКРАЇНЦІВ. І для них немає ніякого значення війна, смерті, страждання народу. Має значення – наскільки товстішими стануть рахунки в офшорах, «сліпих трастах», і активи в Україні та за кордоном - щоб були достатніми для впливу на результати наступних виборів.
Реальні потенційні можливості економіка України оцінюються у 2 трильйони доларів її можливого ВВП. Нині ВВП України, обрахований у співставимих доларах, - втричі впав у порівнянні навіть із 2007 роком. Звичайно, що економічно потужніша Україна набагато швидше поставила б на місце «братнього» агресора. Звичайно, що й економічно заможніші українці могли б надати набагато значнішу волонтерську допомогу фронту.

- І останнє – НЕЧУВАНА в історії країн світу ЗРАДЛИВІСТЬ політичного і військового керівництва держави. Світ не бачив такого, щоб керівництво держави відверто і нахабно постачало окупаційним військам агресора провіант і зброю, двигуни і комплектуючі для авіації, ракет. Світ не чув, щоб керівництво держави винищувало своїх вояків у котлах, не надаючи їм належної допомоги.
Історія воєн не знає, щоб своїм воякам під страхом кари заборонялося наступати, щоб своїм воякам, у випадку наступу на них, забороняли використовувати ті види озброєнь, які є на озброєні в армії і які не заборонені до використання міжнародними конвенціями.

Світ не чув і не бачив, щоб поліція, яка мала б припинити незаконні торгові поставки бойовикам провіанту і зброї, жорстоко побила тих, хто добровільно (і безплатно!) це блокував, тобто виконував за поліцію їх роботу. Верхом цинізму і знущанням на людськістю є те, що влада намагається ще й засудити тих, хто став на сторожі інтересів держави, відкривши проти них кримінальні справи, а не на тих. хто їх побив. Особливо в умовах, коли сьогодні блокада добровольців стала офіційною, підтримана і запроваджена владою.

Щоб переломити вищеописану негативну тенденцію, слід здійснити дуже важливий, мужній і патріотичний крок - усунути від влади нинішній її кадровий склад, що зрадив Україну і її обікрав. Усунути будь-якими способами і як найшвидше… Інакше ніякої перемоги ні на військових, ні на економічних, ні на науково-технічних, ні на політичних фронтах не отримаємо… А Україні конче потрібна Перемога. І потрібна на всіх фронтах!

Володимир Пилипчук, політик, науковець, громадський діяч, доктор економічних наук, професор, академік
Інф. із сторінки автора у Facebook

Коментарі