Сьогодні християни східної традиції святкують Вербну неділю.
За євангельським переказом, коли Ісус Христос воскресив із мертвих Лазаря, люди, які бачили це, повірили, що він справді Син Божий. Коли Ісус в'їжджав на віслюкові до Єрусалима, то люди, вшановуючи його, встеляли дорогу своїм одягом, а також вітали пальмовим гіллям.

В Україні таким деревом стала верба, тому в народі це свято називають Вербною неділею, святкують її за тиждень до Великодня, а весь тиждень називають вербним.

Свято в Єрусалимі водночас стало передвісником страждань Ісуса – за кілька днів його розіп’яли. Тому наступний за Вербною неділею тиждень називають Страсним. Упродовж Страсного тижня утримання від скоромної їжі має бути особливо суворим.

У цей день Церква згадує царське прославлення Ісуса Христа перед Його хресною смертю для того, щоб показати, що страждання Спасителя були добровільні.

Церковні служби у цей день продовжують служби Лазаревої суботи. На всеношній свята читаються пророцтва Старого Заповіту про Царя-Месію разом з євангельськими розповідями про вхід Христа до Єрусалима. На утрені благословляють (святять) гілки, що їх віруючі тримають у руках під час усієї служби. Це свідчить, що вони зустрічають Господа, який невидимо гряде, і вітають Його як Переможця пекла і смерті, тримаючи в руках «знамення перемоги» — верби з запаленими свічками.

У народі вірять – освячена верба має цілющу та очисну силу: символічне биття освяченим гіллям оберігає від хвороб. В цей день дітей легенько "гладять" гілочкою лози, а коли б'ють, то примовляють: "Не я б’ю, верба б’є, за тиждень — Великдень."

Освячені "котики" встромляють за образи та зберігають протягом року до наступних Великодніх свят.

Інф.: vchytel.info

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh