Збуваються пророцтва Йосипа Сліпого про незалежну Українську Церкву і Державу, Томос
17 лютого 2019 року відзначатимемо 127 років з Дня народження одного з найвидатніших лідерів ХХ сторіччя - Духовного Христового Воїна Йосипа Сліпого.
У далекому 1963 році Екзарх Великої України кардинал Йосип Сліпий проголосив на весь світ ідею самоврядного Патріархату Української Церкви через історичне зібрання - Вселенський Собор у Ватикані. Це була спроба отримати Київський Патріархат для однієї з гілок української християнської церкви східного обряду – УГКЦ, що має тяглість від князя Київського Св. Володимира. У 1981 Сповідник Віри Йосип Сліпий виклав у Заповіті пророче бачення єднання українців у лоні самоврядної Української Церкви задля  незалежності України.

Божою милістю сталося, що на Різдво 2019 року об’єднана Православна Церква України отримала Томос, а Україна - інструмент посилення незалежності від північного сусіда з його  імперськими зазіханнями. Геополітичні і духовні наслідки цієї історичної події матимуть довготривалий характер і будуть масштабними. Тепер, від дня вручення Томосу, голос православ’я буде звучати у світі із освячених Андрієм Первозванним київських пагорбів переважно українською мовою, без впливу управління Російської Федерації. Томос  розхитав основи зазіхання імперії через УПЦ МП - дочірню церкву Російської Православної Церкви в Україні на території, яка входила до земель «святої Русі» в різні роки минувщини. Руйнується інструмент просування управлінням РПЦ та РФ імперської ідеї «русского мира» для позбавлення державності України, зокрема через вплив на душі і уми православних християн.

Надзвичайно важливе місце в духовному єднанні українців різних конфесій належить духовним лідерам нової доби і духовному спадку попередників. Адже адміністративні межі різних гілок християнства допоки ще перешкоджають єднанню всіх християн в Україні у єдиній родині Вселенської Церкви, як говорив Ісус – в Тілі Христовому. Незалежність Української Церкви і держави протягом трьох сторіч виборювала плеяда справжніх духовних українських лідерів. Пророчим і духовно цілющим для вже кількох поколінь українців є згаданий Заповіт (1981) беззаперечного духовного і морального авторитета - Йосипа Сліпого, Сповідника Віри, Екзарха Великої України, Верховного архієпископа УГКЦ, кардинала, члена Східної Конґреґації Ватикану.

«… Патріярхат Церкви – це видимий знак зрілости і самобутности помісної Церкви та могутній чинник в церковному і народному житті. Не дивно, що такі світлі постаті в нашій історії, як Митрополит Петро Могила та Митрополит Йосиф Веніямин Рутський, в найбільш трагічних часах нашого церковного занепаду і роз'єднання, робили всі можливі заходи, щоб повернути єдність Церкви і рятувати її перед загибеллю, об'єднавши всіх на твердій основі Патріярхату Київського і всієї Руси. Важливість Патріярхату розуміли також правителі відродженої молодої української держави в революційних роках 1917-1920, коли висловлювали бажання бачити в Митрополиті Андреї Шептицькім, щойно звільненому В'язні царської Росії, першого Патріярха Києво-Галицького та всієї Руси. Наочний вияв цього бажання дає затверджена і проголошена Конституція Української Народної Республіки в 1920 р., … вона свідчить про невмирущу ідею Патріярхату нашої Церкви» - пише в Заповіті (1981) непохитний Йосип Сліпий і пророкує – «Як показує історія Христової Церкви на просторі Східної Европи, Київський Патріярхат мав бути, і з певністю став би ним, рятунком церковної єдности у Вселенській Христовій Церкві і рятунком нашої української, церковної і національної єдности».

2019 рік отримання Томосу увійде в історію, за висловом Йосипа Сліпого  щодо автокефалії з’єднаної української Церкви - як торжество «Української Правди, в якому сплітаються Істина і Справедливість». Мало хто усвідомлює: у 2019 здійснилося справжнє Божественне Чудо: понад 300 років боротьби за самоврядність української Церкви східного обряду завершилися перемогою в частині православ’я, менш ніж за рік! Слід відзначити, що Божественне Чудо швидкого отримання Томосу, попри шалений опір прихильників «русского мира», розглядалося  2018 року в Україні достатньо детально з різних точок зору: юриспруденції, політології, організації та управління і навіть конфліктології. Проте надзвичайно мало – з позицій християнства, Євангелія та Віри.

Явище такого потужного духовного змісту, як надання автокефалії Православній Церкві України потребує погляду саме християнського, з точки зору Слова Божого, а не лише закону світського. Бо з християнського погляду, мова йде про протистояння інше, аніж міжконфесійні змагання і супротив українців лукавому північному агресору. Мова йде про протистояння давніше, серйозніше і багато масштабніше, Біблійне… Варто згадати, що у християнській традиції ватажком заколоту проти Бога є Сатана (Диявол). До нього відносять пророцтво Ісаї про царя, повсталого проти Бога Вавілону (Іс. 14: 3-20).  Він же ангел, що загордився і побажав бути рівним Богу (Іс. 14: 13-14), та був скинутий на землю, ставши після падіння «князем тьми», батьком брехні і людиновбивцею (Ін. 8:44). В релігійних уявленнях вірувань, що походять від Авраама – він головний противник небесних сил, що представляє собою найвище уособлення зла і штовхає людину на шлях духовної загибелі. Прийнято вважати, що протистояння диявола Богові здійснюється разом зі слугами, якими є, зокрема «світоуправителі тьми віку цього» (Еф. 6:12).

Щоб зрозуміти поточний стан цієї правічної боротьби на теренах України сьогодні і роль давно очікуваного Томосу, слід заглянути християнським поглядом, хоча б у не таке далеке минуле – ХХ сторіччя і події, до яких було дотичне життя Йосипа Сліпого.  
У 1941 році, за планом комуністичного вождя Сталіна в СССР - країні пануючого дрімучого атеїзму, новітньому Вавілоні безбожників, була з успіхом завершена п’ятирічка по повному знищенню «религиозного дурмана». Всі церковні органи Православної Російської Церкви (ПРЦ) були знищені остаточно, тисячі незламних вірних ПРЦ, як і християни інших конфесій імперії, були відправлені за Віру в концтабори чи фізично знищені. Проте вже 1943 року, для спротиву гітлерівському вторгненню і виживанню країни войовничого атеїзму, третьої вересневої ночі, у Кремлі трьома богоненависниками і трьома священиками була узгоджена і цим принципово створена нова структура для використання заляканих християн Росії і інших республік імперії - Російська Православна Церква (РПЦ). Церква почала діяти під безпосереднім контролем НКГБ – «Совета в делах Русской православной церкви при Совете Народных Комиссаров СССР». Про насичення кліру і приходу РПЦ агентурою спецслужб публічно не афішувалося, і православні імперії влили життя у «відновлену» церкву. Одначе, після визволення територій від німецької окупації утиски вірних РПЦ з різною інтенсивністю не припинялися аж до розпаду комуністичної імперії. Зокрема, носити хреста всім працюючим, а особливо військовим, було заборонено, а християни не мали кар’єрного росту і позбавлялися участі в суспільному житті.

РПЦ була організована з ініціативи зрадника Віри Христової, в минулому семінариста, а потому – головного кремлівського войовничого атеїста і вождя Йосипа Сталіна за участю полковника «НКГБ СССР» Карпова (також у минулому семінариста) та «заместителя председателя Совнаркома СССР» богоборця В.М. Молотова. Згідно з відомою розсекреченою запискою про цю подію полковника НКГБ і в подальшому  керівника «Совета в делах РПЦ» Георгія Карпова, митрополит ПРЦ Сергій, звертаючись до богоненависника Сталіна, попросив дозволу у «правительства» безбожників прийняти для патріарха нової  церкви (для себе) титул з імперською сутністю, замість «всея России», як було при патріархові ПРЦ Тихоні - "Патриарха Московского и всея Руси". Сталін схвалив. Так з подачі першого очільника РПЦ,  новостворена церква лукаво підмінила географічні межі церковної влади ПРЦ і задекларувала свої інтереси на територіях давно не існуючої «всія Русі», відповідно до імперських прагнень СССР. Кремль сфабрикував підстави і створив можливість впливати на православних у Росії, Україні та інших теренах.
Для християнського погляду дуже показово і алегорично, що всі описані вище події і рішення щодо створення РПЦ були прийняті саме вночі, а не вдень. «Бог є світло» (в 1 Івана 1:5), а темрява означає зло та гріх: «Не належимо ми ночі, ні темряві» (1 Солунянам 5:5) і т.д.

Після чергового захоплення територій західної України арміями атеїстів, починаючи з 1945 року, НКГБ і РПЦ спільними зусиллями почали активно перепідпорядковувати кремлівській церковній структурі парафії і будівлі Української греко-католицької Церкви (та інших християнських общин) на території, знову захопленій безбожниками західної частини України. У Львові був арештований глава УГКЦ Йосип Сліпий, разом із незгодними перейти до РПЦ священиками. Маючи потребу в маріонетковому представникові імперської влади Кремля в Україні, її спецслужба раз по раз робила «ласі» пропозиції авторитетному Екзарху Великої України, предстоятелю УГКЦ Йосипу Сліпому перейти до РПЦ та очолити Київську митрополію цієї структури, аби спростити асиміляцію побожних українців до безликої «общности советских людей».

У 1946 році потугами «НКГБ СССР» Українську греко-католицьку Церкву було «самоліквідовано», церква перейшла в стан підпілля, як у часи гоніння християн  язичницьким Римом.  Відкидаючи неодноразові пропозиції НКГБ, глава гоненої богоборцями церкви Йосип Сліпий був приречений владою імперії на тривале катування за Віру. Замість посади митрополита Київського Російської Православної Церкви в колі «работников церкви», Йосип Сліпий обрав голодні і холодні концтабори з ув’язненими християнами та священиками з усіх куточків СССР. Після арешту у 1945 у віці 53 років, потім був тричі поспіль засуджений у 1953, 1957, 1962 роках, провівши в ув’язненні загалом 18 років. Та не зрікся сану, чину і Христової Віри. Священик з великої букви, Йосип Сліпий підпільно всі роки неволі здійснював своє служіння в численних концтаборах Сибіру і Мордовії для християн усіх конфесій, в тому числі православних російської церкви, католиків поляків, литовців та ін.

По отриманні документа про свободу, завдяки Папі Івану XXIII та президенту США католику Джону Кеннеді, ще в ізольованому від світу концтаборі вже не молодий 71 річний незламний українець Йосип Сліпий найперше спитав: «А чи стала вільною Церква?». Висланий новим очільником Кремля М.Хрущовим до Ватикану Йосип Сліпий в тому ж 1963 році здійснив для українців спробу отримати самоврядний Київський Патріархат на історичному II Вселенському Ватиканському Соборі для однієї з гілок української християнської церкви східного обряду – Української греко-католицької Церкви, що має тяглість від св. Володимира, князя Київського.

У 1981 протистояння войовничим кремлівським атеїстам, що повстали проти Бога, Сповідник Віри охарактеризував у власному Заповіті посланням до нащадків з Біблійною цитатою: «Поховайте, Браття і Діти мої, та … одягніться в усе оружжя Боже, щоб ви могли стати супроти ХИТРОЩІВ ДИЯВОЛЬСЬКИХ. Бо наша боротьба не є проти крови і плоті, але проти начальств і властей, проти правителів тьми віку цього, ПРОТИ ПІДНЕБЕСНИХ ДУХІВ ЗЛОБИ…".

Президент США, віруючий Рональд Рейган, відповідно до християнського погляду на внутрішню і міжнародну політику Кремля, назвав СССР у біблійному сенсі «Імперією Зла», а також «центром Зла в сучасному світі». 8 березня 1983 року на виступі перед Національною асоціацією євангелістів США у Флориді відбулося оголошення боротьби із цим «Злом».
Через 35 років, у 2018 президент України П.Порошенко на виступі з нагоди 1030-річчя Хрещення Київської Русі-України публічно заявив, що дочка РПЦ - Українська Православна Церква (в розумінні управління, а не прихожан) «…цілковито і беззастережно підтримує реваншистську імперську політику Кремля. Ба більше: сама доктрина "русского мира" народилася в люксових келіях ієрархів РПЦ». Президент України заявив про необхідність «обрубати всі щупальця, якими всередині нашого державного організму орудує країна-агресор».

Актуальне нині в Україні протистояння християн «хитрощам диявольським» і духовне відродження в єдності  Йосип Сліпий заповів українцям всіх національностей і християнських конфесій: «Разом зі змаганнями за Повноту життя нашої Церкви на началах патріярхального устрою тісно в'яжеться змагання за церковне об'єднання українського народу. Душевно радію, коли бачу, що хоч ще церковно не з'єднані в одній Церкві сини і дочки Українського народу, з хрестами на своїх плечах вже з'єднані в Христі і в Його терпіннях наближаються одні до одних, щоб привітатися поцілунком миру та обнятись у братній любові! Висловлюючи цю радість, благаю вас усіх, а моє благання нехай буде моїм Заповітом: "... Один одного обіймім! Промовмо – Браття!" Ідіть слідами Сл. Б. Андрея (авт.- А.Шептицького), який усе життя присвятив великій ідеї об'єднання християн, ставши благовісником єдности Христової Церкви! Ставайте всі в обороні прав Української Католицької Церкви, але бороніть права Української Православної Церкви, так само жорстоко знищеної чужим насиллям! Бороніть також інші християнські і релігійні громади на українській землі, всі-бо вони позбавлені основної свободи сумління і віровизнання та всі терплять за їхню віру в Єдиного Бога!»

 В унісон із Заповітом (1981) предстоятеля УГКЦ і Екзарха Великої України Йосипа Сліпого звучить екуменічна позиція нинішнього глави УГКЦ – греко-католика Святослава Шевчука відносно автокефалії, Томосу та взаємодії з Православною Церквою України, що визначає архіважливі стратегічні перспективи церков Східного обряду київського походження.
19 грудня 2018 року Глава Української греко-католицької Церкви Святослав звернувся до Митрополита Православної Церкви України Епіфанія з пропозицією "разом почати шлях до єдності і правди". Архієпископ нагадав, що українська православна і українська греко-католицька церкви є "церквами Володимирового хрещення, які були народжені в купелі дніпровських вод" і публічно наголосив, що "простягає руку Епіфанію і всім православним братам". «Ми покликані спільно долати перешкоди, які стоять на шляху до єдності», - зазначив Глава УГКЦ Святослав.

Отже, явище Томосу хвилею патріотизму потужно зрушило процес єднання громадян України всіх національностей в Українській Церкві, як частині Вселенської Христової Церкви поза конфесіями, про що пророче мріяв і до чого прагнув незламний патріот, Духовний Христовий Воїн Йосип Сліпий. Подіями, пов’язаними з Томосом в Україні запущено механізм масової євангелізації тих, хто ще на шляху до Бога та наступу християн у правічній боротьбі з сатаною: все більше і більше людей звертають свої погляди до Бога, звіряють своє життя з Писанням і занурюються у християнство і Віру. Амінь.

Роман Колядюк
/ 03-31 січня 2019 / Київ. Україна
Фото: з сайтів Живе Телебачення, rg.ru, t-34-111.livejournal.com/837100.html

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh