Володимир ПИЛИПЧУК,
народний депутат України 1-го та 2-го скликань,
академік Академії економічних наук України, професор,
спеціально для
ВН


 Зміст статті
1.  Крах СРСР – процес закономірний

2.  Крах першої  Російської імперії – царської Росії
3.  Крах доктрини комуністичної економіки в період «військового комунізму»
4.  Економіка планового геноциду
5.  Ідея комунізму - утопічна
6.  У кого не було влади в СРСР?
7.  Російські комуністи – владна каста СРСР
8.  Суб’єктивні фактори, що прискорили крах СРСР
9.  Остаточний крах економічної моделі комунізму
 10. Огляд фінальної стадії краху СРСР  (юридичний аспект)
11. Роль Горбачова в крахові СРСР            
12. Роль комуністів  Росії в знищенні КПРС
13. Як в Україні сприймали ГКЧП і крах СРСР?
14. Роль КГБ СРСР, Армії  в  ГКЧП
15. Роль Біловезьких Угод і Біловезьких Зубрів.
16. РольСША в зникненні СРСР
17. Чи можна було подовжити існування СРСР?
18. Висновки з   аналізу  причин  Краху комуністичної системи
19. Стосовно перспектив НОВОГО СОЮЗУ з Росією
20. Україна вільна. На черзі – вільність українців!



5. Ідея комунізму - утопічна

  
Закономірність розпаду комуністичної системи закладена в економічній та ідеологічній базах її створення .
 
  Ідеї справедливого суспільства цікавили чесних і, одночасно, романтичних людей століттями. Але більш-менш науковий характер вони отримали  в працях Оуена, Сен-Сімона, Фур’є, Кампанели, Томаса Мора. Якщо коротко, то їх суть зводилася до того, що монархи і багаті мали б забезпечити соціальну справедливість в суспільстві (соціалізм), а саме за рахунок більш справедливого розподілу доходів мали б допомогти матеріально тим, хто ЩЕ не міг працювати (допомогу дітям і на їх безкоштовне навчання), а також тим, хто ВЖЕ не міг працювати (пенсії старим людям). Тобто, пропонували схему, яка потім була реалізована і отримала назву шведський соціалізм, тобто, стала реальністю.
 Маркс і Енгельс назвали ідею соціалізму утопією і запропонували в розробленій ними теорії комунізму інший підхід – забрати майно у капіталістів і поміщиків і розділити його між пролетарями, ліквідувати гроші, а результати праці розподіляти порівну натурою. Правда,  практичної сторони справи, що робити далі і як будувати нове суспільство,  вони не розуміли, а тому «забули» описати в прикладній (до теорії) частині. В результаті комунізм став утопією.
  На яких міфах базувалася комуністична теорія?
- Ліквідація приватної власності і заміна її суспільною - фікція, бо власність не стала суспільною, а була державною. Втрату приватної власності й інтересу до неї можна легко прослідкувати на стані стін і ліфтів у «суспільному» під’їзді в порівнянні зі стананом стін і речей у власній квартирі.
- Ліквідація експлуатації трудящих – міф описаний вище.
- Ефективні власники майна не могли виникнути, оскільки єдиним, монопольним власником була держава. Теорія, що підтверджена практикою, каже: всі монополії в умовах відсутності  конкуренції загнивають, знижують ефективність виробництва, виготовляють неякісну продукцію по значно завищених цінах, чим і закладають основу для наступного самознищення. 
- Ефективною робота підприємств не могла бути навіть теоретично, оскільки конкуренція за ринки збуту була заборонена, збут продукції здійснювався централізовано, ціна продукції встановлювалася централізовано, а не визначалася попитом і пропозицією, якістю продукції і навіть її собівартістю. Феномен існування планово збиткових підприємств при комунізмі (що дотувалися з бюджетів міністерств) і відсутність механізмів та фактів їх банкрутств – унікальне  явище у світовій економічній історії.
 
- Цільова установка комунізму: „кожному по потребі, від кожного по можливості” – хибна, тому зазнала краху ще в епоху військового комунізму. Та й з психологічної точки зору – це міф, бо більшість людей схильна занизити свої можливості, але ніколи не занизить свої потреби.
- Цільова установка соціалізму: „від кожного – по здатності, кожному – за результатами праці” – не була реалізована, окрім працюючих за відрядною системою оплати праці
- «Все граждане становятся служащими и рабочими одного всенародного синдиката»,  «Все общество будет одной конторой и одной фабрикой с равенством труда и равенством оплаты» (Ленин – «Государство и революция»). Фабрика не вийшла, а контора розвалилася.
- Комунізм – суспільство без грошей. Виявилося – не для всіх «без грошей».
- Не може бути національних культур, а лише – пролетарська. Ніхто її не побачив і не відчув. Але відчули «культуру» геноциду власного народу і в першу чергу – пролетарів, а в другу – неросійських етносів.
- Доктрина «зближення та злиття нації» перетворилась на програму асиміляції, русифікації, на розгул російського шовінізму і непідсудність шовіністів .
- Країною керуватимуть селяни і робітники (пролетаріат) . Але виявилось, що для управління
 Державою, все-таки, потрібна вища освіта і досвід управління соціально-економічними системами (див. наступний розділ).
- Влада має будуватися за принципом демократичного централізму: «Підкорення меншості волі більшості». На практиці – з точністю до навпаки. Влада була тоталітарною. Керувала всіма меншість – Політбюро ЦК КПРС з допомогою її збройного загону - КГБ СРСР.
- Революція – результат класової боротьби і перемоги робітників і селян. У міру просування до комунізму класова боротьба посилюватиметься. Міфи, що підтверджені практикою з точністю до „навпаки”. Погляньте (описано вище), який „клас”представляли організатори революції, керівники владних структур, зразу після революції і.т.д, прослідкуйте - аж до краху СРСР і що боролися вони завжди саме з робітниками і селянами і інтелігенцією.
 - Безкласове суспільство – фікція, бо завжди були, є і будуть власники виробництва і наймані працівники, люди, що віддаватимуть команди і люди, що їх виконуватимуть.
- Кухарка, селянин будуть керувати державою. Міф, що не знайшов свого підтвердження на практиці функціонування СРСР.
- Планова економіка для забезпечення «ПОЛНОГО ИЗОБИЛИЯ» – перетворилась на власну антитезу - в економіку ТОТАЛЬНОГО дефіциту.
-Неприпустимість «преклоніння» перед західними цінностями - призвела до того, що ніхто з безпартійних громадян і партноменклатури не бажав носити товари вироблені в СРСР, використовувати техніку, виготовлену в СРСР. Хто міг, втікав з СРСР на Захід. Всі бажали мати рівень життя, права і свободи за західними цінностями.
- Непримиримість до ворогів комунізму породжувала лише міжнародні конфлікти і  самоізоляцію.
- Несприйнятливість до науки, якщо вона не була марксистською. Так були похоронені в СРСР ідеї генетика академіка Вернадського (нащадка запорізьких козаків) і кібернетика Глушкова (віце- президента Академії наук України). Визнані КПРС лженауками. Наслідки – відомі.
- Наступна помилка – завуальована ворожість КПРС до інтелігенції, яку вважали дрібнобуржуазним прошарком і протиставляли класам селян і робітників. Для радянської системи набагато небезпечнішою вважалася людина з аналітичним складом розуму, ніж лінивий, нероба, п’яниця чи злодій. Тому й потерпіла невдачу ідея-фікс:формування „советского человека”, людини войовничого атеїзму, людини-раба комуністичної ідеології.
- Ліквідація релігії і теологів принесла занепад духовності. Комуністична мораль не змогла замінити моралі християнської за силою впливу на душі людей.
– Сталін завжди агітував і переконував, що марксизм-ленінізм, це релігія робітничого класу і в ім'я цієї віри можна було йти на будь-які жертви. Жертви виявилися невиправдано масштабними, а віра пропала, бо реалії життя увійшли в антагоністичне протиріччя з „комуно-релігійними” постулатами. Тому не лише безпартійні, але й комуністи стали атеїстами до комуністичної релігії. Академік-економіст Богомолов, один із стовпів економічної теорії комунізму і наближена особа до Політбюро, написав у своїй «сповіді»: «Пора перестать присягать догматам марксистской веры, а обратится к здравому смыслу, общечеловеческому опыту…. Выбор, который мы сделали в 1917 году, несмотря на все принесенные жертвы и героические усилия, завел в тупик»
 - При комунізмі - людина людині друг товариш і брат. Відповідь на цей міф дав один з провідних теоретиків Член Політбюро ЦК КПРС п. Яковлєв, в своїй „сповіді”: „…я много и въедливо изучал работы
Маркса, Энгельса, Ленина и Сталина, Мао и других «классиков» марксизма, основателей новой религии — религии ненависти, мести и атеизма. <…> Давным-давно, более 40 лет назад, я понял, что марксизм-ленинизм — это не наука, апублицистика — людоедская и самоедская. Поскольку я жил и работал в высших «орбитах» режима, в том числе и на самой высшей — в Политбюро ЦК КПСС при Горбачёве, — я хорошо представлял, что все эти теории и планы — бред, а главное, на чём держался режим, — это номенклатурный аппарат, кадры, люди, деятели. Все до одного, и я — в том числе. Прилюдно молились лжекумирам, ритуал был святостью, истинные убеждения — держали при себе.”
- Теорія: конфлікти між комуністичними країнами – неможливі. Практика: конфлікти СРСР з Угорщиною, Китаєм, Чехією, Югославією, Албанією.  З першими трьома – військові, з двома іншими – ідеологічні .
  • Наступний міф  про СРСР , як про КРАЇНУ рівних можливостей і загальної рівності людей. Правда, Енгельс в «Анти-Дюрингу» попереджував, що рівності бути не може в принципі, а будь яка спроба її запровадити – звичайна авантюра. Так і сталося.  Спецрозподільники, відомчі санаторії підвищеної якості обслуговування, спецполіклініки, спецавтомобілі, спецохорона для номенклатури. Без "блату" попасти в престижный вуз практично було неможливо. Після випуску з вузу "свої діти" на роботу «випадково попадали» в США, Європу, міністерства, в партійні радянські і комсомольські органи, відкручувалися від служби в армії і флоті. А діти селян і робітників - в Уренгой, на підняття цілини, на видобуток  природних  копалин за полярним колом, на будівництво житла, фабрик і заводів, в шахти, на БАМ і на підприємства, на освоєння нечорнозем’я, в «стройбати» і на передову, на службу в «гарячих точках».
  - Влада СРСР присвоїла собі право обманювати людей про комунізм, що весь час то наближався, то віддалявся. Але люди не мали права обманювати владу, тому і висловили своє розчарування утопічним комунізмом, комуністичною авантюрою, ставши осторонь краху будівлі з написом  „СРСР”.
Брехня про комунізм, як про суспільство достатку (ИЗОБИЛИЯ) ставала очевидною, бо чим ближче наближалися до повного комунізму- тим  порожнішими ставали „закрома Родины”, тим менше ставало продовольства. Анекдот того часу. Коли керівництво партії запитали: „Як це розуміти, що чим ближче наближаємося (підходимо) до комунізму (тобто до суспільства ИЗОБИЛИЯ), тим голодніше стає жити? Відповідь: А хто Вам сказав, що ми дорогою до комунізму годуватимемо? От як прийдемо до комунізму – тоді і наїстеся!”.
 
Комунізм ніколи і ніде в світі не вдалося реалізувати.Ні в окремо взятій державі , ні під час його будівництва в СРСР. Ні під час існування  цілого комуністичного «ЛАГЕРЯ». Не вийшов він ніде взагалі, а «з людським обличчям» - тим паче. Скрізь, де він започатковувався, були моря крові, репресії проти власного народу і …. ТОТАЛЬНИЙ  ДЕФІІЦИТ, але комунізм – не вийшов. Красива брехня комуністів і сумні реалії повсякдення.
- Правлячий клас у СРСР став неконкурентним, економічна наука в СРСР стала повним банкрутом, а радянські економісти-науковці – звичайними апологетами комунізму.
Справа в тім, що комуністична система господарювання до моменту свого розпаду не лише вичерпала весь ресурс розвитку, але  й вичерпала ресурс життєздатності, тому і …померла природною смертю.
 - Політекономічна теорія, що була модернізована після практики «військового комунізму» і реалізована в СРСР та країнах табору комунізму, показала нетривалість періоду своєї життєздатності, тобто продемонструвала, в підсумку, свою утопічність. Через 160 років після написання Марксом і Енгельсом «Маніфесту Комуністичної партії» комунізм знову став привидом, але який перестав бродити по Європі, окрім як в мізках чергової партії брехунів - комуністів Росії і України. А „пролетарі всіх країн” не хочуть об’єднуватися навколо брехунів.

Продовження:
6.  У кого не було влади в СРСР?
7.  Російські комуністи – владна каста СРСР
8.  Суб’єктивні фактори, що прискорили крах СРСР
9.  Остаточний крах економічної моделі комунізму
 
 
 
 

 

  

  


 

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh