Цей закон надає РНБО надмірні дискреційні повноваження, які саджають на гачок будь-якого чиновника та великого бізнесмена
Тетяна Хутор, Голова аналітичного центру "Інститут законодавчих ідей": Цей законопроєкт можна по праву назвати найяскравішим прикладом надання "неконтрольованих" повноважень органу влади без будь-яких запобіжників.
Верховна Рада України 23 вересня ухвалила в другому читанні так званий "закон про олігархів" – "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)".

Це рішення підтримали 279 депутатів. Парламент не зупинило навіть те, що висновок до законопроєкту Венеційська комісія надасть лише у грудні.

Інститут законодавчих ідей 5 років аналізує законопроєкти на наявність корупційних ризиків, але саме цей законопроєкт можна по праву назвати найяскравішим прикладом надання "неконтрольованих" повноважень органу влади без будь-яких запобіжників, наслідки чого важко передбачити.

За що саме проголосували народні обранці, кого в Україні тепер вважатимуть олігархом, та які ризики це принесе суспільству?

Суть прийнятого Закону зводиться до надання РНБО на чолі з Президентом повноважень визнавати фізичних осіб олігархами та контролювати контакти посадовців з такими особами та їх представниками.

Основними загрозами нового Закону є:

- Отримання небувалих повноважень РНБО надавати та позбавляти статусу олігарха на власний розсуд.
- Можливість посадити на "гачок звільнення" будь-якого посадовця, адже відтепер одна незадекларована зустріч з представником олігарха, який не представився, є підставою для позбавлення посади.
- Створення комфортних умов для існування "нових" олігархів "з бездоганною діловою репутацією", без обмежень, які поширюються на старих.
- Потрапляння до реєстру не лише олігархів, а й великих бізнесменів через розмиті критерії належності до олігархів.

Чому не варто було ухвалювати цей закон?

Як ухвалювали законопроєкт № 5599?

Документ від імені президента України Володимира Зеленського зареєстрували у Верховній Раді 2 червня цього року, і вже через 3 місяці він став Законом.
Під час підготовки законопроєкту до другого читання надійшло 1257 поправок і пропозицій. Комітет ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки під головуванням Олександра Завітневича на засіданні 17 вересня врахував 59 правок і пропозицій, а 1211 – відхилив.

23 вересня депутати ухвалили законопроєкт за скороченою процедурою протягом 1 години, хоча текст законопроєкту до 2-го читання, за який голосували депутати, не було опубліковано навіть на момент голосування.

Не зважаючи на врахування деяких поправок, сутнісних змін не відбулось, попри десятки зауважень висловлених громадськістю та профільними структурами парламенту.

Хто приймає рішення або необмежені повноваження РНБО

Відповідно до закону, рішення про визнання особи олігархом ухвалює Рада національної безпеки і оборони України на підставі подання КМУ, НБУ, СБУ, Антимонопольного комітету України або самого ж РНБО. Яким має бути це подання, в які строки його повинні розглянути або не розглянути закон не визначає. РНБО розглядатиме такі подання на власний розсуд, вирішуючи чи є підстави визнавати особу олігархом чи ні.

Під час підготовки законопроєкту до другого читання, його положення доповнилися можливістю майбутнього олігарха подати свої пояснення щодо підстав визнавати його олігархом. Але автори жодним чином не регламентували порядку розгляду таких пояснень, не визначили процесуального рішення, яке може прийняти РНБО за наслідками їх розгляду та не встановили, як ці пояснення можуть вплинути на розгляд питання.

Також закон дозволяє РНБО на власний розсуд вирішувати  чи заслуховувати особисті пояснення особи про підстави визнання її олігархом. Закон не передбачає можливості оскарження такого рішення, хіба що "олігарх" надасть заяву та документи, які підтвердять, що ознаки для його перебування у реєстрі відпали. Встановлений механізм захисту прав "кандидата в олігархи" є формальним та юридично малодієвим, або ж навпаки дієвим, проте лише у випадку використання неформальних "домовленостей".

Окрім права надавати та позбавляти статусу олігарха, саме РНБО визначає чи був незадекларований контакт у посадової особи з представниками олігархів, що веде до звільнення посадовця.

Проблема полягає в тому, що ні порядку виявлення такого контакту, ні вимог до "представників" та перевірки достовірності отриманої інформації про такий контакт не передбачено.

Більш того, закон чітко визначає, що у випадку, якщо представник олігарха не представився – відповідальність несе лише посадовець. Тепер стане набагато легше позбутися директора НАБУ, судді ВАКС чи керівника будь-якого іншого органу попри гарантії незалежності, надані законом.  

Під час підготовки законопроєкту до другого читання, автори вирішили надати визначення представника олігарха – це фізична особа, яка проводить зустрічі (розмови) з публічними службовцями від імені та/або в інтересах особи включеної до реєстру. Однак не зрозумілим є те, чим будуть підтверджуватися такі "повноваження" та скільки таких представників може мати олігарх.

Фактично кожен може представитися представником олігарха, наслідком чого буде обов'язок публічних службовців вносити відомості щодо такої розмови та її змісту.

Водночас, представником олігарха не буде визнаватися особа, яка дійсно діє в його інтересах, однак не проводить зустрічі (розмови) з публічними службовцями, а здійснює комунікацію іншим способом, наприклад, шляхом листування.

Окремої уваги потребує питання конфлікту інтересів членів РНБО, коли вони за своїм же поданням будуть розглядати питання та голосувати про визнання члена РНБО таким, що мав незадекларований контакт з олігархом чи його представником або визнання одного з членів чи пов’язаної з ним особи олігархом.    Повний текст

Тетяна Хутор, Голова аналітичного центру "Інститут законодавчих ідей"
Інф.: pravda.com.ua

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh