Майкл Карпентер: Якщо США не включаться в роботу із Зеленським зараз, то ця ініціатива перейде до Росії
Україна знаходиться на передовій геополітичного конфлікту між олігархічним авторитаризмом, підтримуваним Росією, та західною демократією.
Текст сформований на основі доповіді автора 9 травня в Гельсінській комісії.

21 квітня телекомік Володимир Зеленський отримав переконливу перемогу над нинішнім президентом Петром Порошенком у другому турі українських президентських виборів. Вигравши з вражаючим результатом — 73% голосів, Зеленський закріпив за собою потужний мандат.

Є багато питань навколо ключових політичних переконань Зеленського і того, чи відповідатиме його діяльність риториці його кампанії. Відповіді спекулятивні. Тим не менш, ми знаємо, що саме надихає громадян. Соціологічні опитування постійно показують, що українці хочуть три речі. По-перше, державного діяча, який протистоятиме російській агресії та відновить український суверенітет. По-друге, реформатора, який піде з тараном на олігархічну систему. І по-третє, когось, хто збільшить економічний ріст, підніме зарплати і створить робочі місця. Якщо Зеленський певною мірою досягне прогресу в цих трьох питаннях, то продовжуватиме користуватись потужною підтримкою населення. І навпаки — кроки, які підриватимуть суверенітет України, задовольнятимуть інтереси олігархів чи загрожуватимуть економічному зростанню, ймовірно, знизять рівень підтримки.

Україна зіштовхується з ключовими викликами у сфері безпеки, боротьби з корупцією та на економічних аренах, і США та міжнародна спільнота можуть просунути тут її інтереси. Втім, прямо зараз головним завданням США є прийняти і залучити Зеленського та його команду. Новий президент у процесі обрання ключової команди радників і формування порядку денного на перші 100 днів свого перебування на посаді. Вже незабаром він призначить людей на 5 ключових посад, що багато про що свідчитиме щодо його пріоритетів у зовнішній політиці.

Найгірше, що можуть зробити в цей критично важливий момент США — це відкликати свого посла з України, не маючи там якогось досвідченого чиновника для співпраці із Зеленським і його командою. На жаль, це саме те, що сталось минулого тижня, коли Держдепартамент відкликав посла Марі Йованович з посади, не маючи затвердженої кандидатури наступника, що готовий зайняти її місце. Йованович відпрацювала на службі в Україні блискуче і вміло представляла США як посол цієї країни у Вірменії та Киргизстані за часів адміністрації Джорджа Буша молодшого. Відкликати її зараз є дорогою дипломатичною помилкою.

Попри це США мають співпрацювати із Зеленським, пропонуючи йому стратегічні та технічні поради, інформуючи його щодо дипломатичних, безпекових, економічних і урядових питань, та виражати свою готовність підтримувати потужну програму реформ порадами і фахівцями-експертами. У той час як США не можуть сказати, що мають відповіді на всі питання, у них усе ж є десятки років досвіду підтримки оборонних, антикорупційних і економічних реформ за кордоном, і вони активно підтримували реформи України з часів 2014-го. Якщо США не включаться в роботу з Зеленським зараз — аби в такий спосіб заявити про свої очікування та запропонувати підтримку, то ця ініціатива перейде до інших акторів, в тому числі до Росії та її олігархічних поплічників, які більш ніж охочі перетягнути нового президента на свій бік.

На безпековій арені Зеленський має небезпечну ситуацію, оскільки Україна вже шостий рік у стані війни з Росією. Рішення президента Володимира Путіна запропонувати російські паспорти українським громадянам на окупованих Росією територіях Донбасу є провокативним, і нагадує російську політику «паспортизації» в Абхазії та Південній Осетії, регіонах Грузії, напередодні 2008 року. Таким чином це може слугувати прелюдією до подальших бойових дій чи можливого визнання незалежності цих територій Росією. Так як Кремль продовжує вести наземну війну на Донбасі та політику «повзучої анексії» в Азовському морі, для США буде життєво необхідним підтримати Україну порадами, навчаннями і військово.

Напрямок роботи Зеленського по Донбасу обіцяє відрізнятись від того, що робив Порошенко. Зеленський закликав до скасування ізоляції тих, хто живе під російською окупацією, і сказав, що хоче сприяти наданню державних послуг і полегшенню обмеження на подорожі через лінію розмежування. Враховуючи той факт, що на недавніх президентських виборах проросійський кандидат Юрій Бойко здобув велику кількість голосів на підконтрольних Україні територіях Донецької і Луганської областей, зсув у бік політики ширшої взаємодії є розумним кроком. Утім, безперервна російська пропаганда і панування терору, введеного її військовими поплічниками, ускладнює таку взаємодію. Росія полює на економічно вразливі спільноти на сході України, поширюючи розмови про те, що життя погіршується, центральний уряд у Києві цим не переймається, і бути з Росією — єдиний спосіб змінити все це на краще. USAID та інші агенції мають зосередити свої зусилля на пом’якшенні важких умов життя на Сході, та шукати спосіб звести нанівець пагубний наратив з боку Росії.

Щодо реформ в оборонному секторі, Зеленський успадкує командну відповідальність за армію, яка нині на півдорозі до процесу радикальних змін. За Порошенка українські збройні сили зробили величезний прогрес у посиленні готовності, навчаннях, і шляхом придбання розширених можливостей (включаючи американські ракети Javelin). Крім того, в той час як деякі військові частини — на кшталт Операції Об'єднаних Сил, працюють за західними стандартами, інші частини досі уособлюють собою спадщину радянської армії. Опір прозахідним військовим реформам серед деяких старших членів Генерального штабу залишав процес реформування у підвішеному стані. Зеленський потребуватиме підтримки США, щоб завершити ці реформи, та розбудувати спроможності, особливо в повітрі та морському захисті, де їх Україні гостро бракує.

Україна також вразлива на внутрішній арені. Антикорупційні реформи в Україні незавершені. З одного боку, нові та спрямовані на боротьбу з корупцією інституції були засновані успішно. Втім, політичний тиск зацікавлених сторін, конкуренція між інституціями, та неефективний менеджмент мучили ці установи та запобігали їм переслідувати корупцію. Тож хоч Україна і досягла деяких помітних успіхів — ось як реформа патрульної поліції та певних аспектів системи охорони здоров’я — загальний стан боротьби проти корупції залишає бажати кращого.

Щодо Зеленського, то найбільше питання щодо його готовності боротись з корупцію крутиться навколо природи його відносин з олігархом Ігорем Коломойським. Один із головних юристів Коломойського, Андрій Богдан, виявився ключовим радником Зеленського. Сам Коломойський підживлював чутки про те, що Зеленський може пристати на його політичну пропозицію, оголосивши про свій намір денаціоналізувати ПриватБанк, який був націоналізований за Порошенка — за потужної підтримки міжнародної спільноти — після того, як стало відомо про те, що через обширне самообслуговування в балансі банку з’явилась фінансова діра в $ 5 млрд. Адміністрація Трампа повинна встановити червону лінію щодо денаціоналізації ПриватБанку, що обернулась би катастрофою для фінансів і авторитету України. Зеленському слід також усвідомити, що за його поводженням з Коломойським будуть ретельно слідкувати, видивляючись ознаки фаворитизму.  Повний текст

Майкл Карпентер, колишній високопосадовець Пентагону, директор Аналітичного Центру Байдена
Інф.: nv.ua

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh