Так вважає Ірина Фаріон, депутат Верховної Ради України, член політради ВО "Свобода".
Вона на своєму блозі в "Українській правді" наголосила на чотирьох основних засадах творення Української національної держави з єдиною державною українською мовою і закликала російськомовних українців повертатися до Мовного Українського Дому.
Парадоксально, що парламент як місце творення законів перетворено у фокус їхнього брутального порушення, і мовного законодавства передусім.
Нема сенсу більше апелювати до свавільників із владного табору по той бік антизаконних мовних барикад.  



Про МОВУ як ПОЛІТИЧНИЙ РУБІКОН
Ірина ФАРІОН

Кульмінаційне загострення мовного питання у стінах парламенту сигналізує про виняткову першорядність цієї проблеми у суспільстві, попри навмисно накидувану думку про начебто її другорядність.

Парадоксально, що парламент як місце творення законів перетворено у фокус їхнього брутального порушення, і мовного законодавства передусім. Нема сенсу більше апелювати до свавільників із владного табору по той бік антизаконних мовних барикад, упакованих у викрикуване слово "фашисти" на кожен виступ свободівців. Є сенс натомість наголосити на чотирьох основних засадах творення Української національної держави з єдиною державною українською мовою, що, зрештою, підтверджує остання соціологія: лише 28% громадян України за мовну роздвоєність, себто за шизопсихоглосність.

1. Двомовність України не є природним етнічно-суспільним явищем. Це наслідок понад трьохсотлітнього імперсько-московського терору щодо самої мови (близько 200 указів про її загальну та часткову заборони) – себто лінгвоцид, і винищення носіїв цієї мови – геноцид.

2. Відповідно до світових стандартів Україна є моноетнічною державою, позаяк українці становлять 77,8%, хоч для цього досить і 70%. Із цього випливає не тільки їхнє абсолютне право на державність лише однієї мови – української, але й аксіоматичність того факту.

3. Російськомовні українці – це здебільшого мимовільні жертви окупаційного московсько-радянського режиму або ж трофеї Російської імперії. Найстрашнішим у цьому печальному історичному факті є феномен національного самозречення. Звідси агресія. Найбільше ненавидять те, що зрадили. Повертайтеся до Мовного Українського Дому. Україна – не Малоросія – чекає Вас. Не підживлюйте собою орди, що називає "фашизмом" високу національну і мовну свідомість.

4. Вагомим чинником української мовної політики є найбільша прибула через війни з Україною російська етнічна меншина – 17,3%, із чого випливає лише два напрями державної діяльности: а) інтегрування етнічних росіян в україномовний державний простір, як інтегрувалися у російськомовний простір українці, башкири, татари, чуваші, мордва тощо у Російській Федерації; б) всім етнічним меншинам, серед яких і найбільшій, слід забезпечити право реалізації своїх національних потреб, що не суперечать державному статусові української мови і не загрожують цілісності та соборності нашої Держави.

Ми невідступно втілюватимемо у життя ці засади та нейтреалізовуватимемо українофобські випади як агонію чинного кримінально-українофобського режиму. Свободи не спинити!!!

Інф.: blogs.pravda.com.ua

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh