Частина цих ліній накреслена симпатичним чорнилом, - Ігор Яковенко
Останнім часом Путін полюбив словосполучення "червона лінія".
Цими лініями Путін обгороджує ту територію, яку він вважає своїм життєвим простором, проникати в який нікому не дозволяється. Цих червоних ліній багато, вони розмножуються на очах. До того ж усі вони прокреслюються за межами Росії,  територіями інших країн.  Ось тільки цього тижня я налічив сім путінських червоних ліній (ЧЛ).

ЧЛ № 1. Розширення НАТО

Усі «червоні лінії» спочатку виникають у голові Путіна, а потім відбувається їх екстериторизація, тобто винесення «червоних ліній» із простору між путінськими вухами та їх нанесення на карту Земної кулі. Найкраще проілюструвати цей цікавий процес на «червоних лініях», якими Путін намагається зупинити НАТО.

2000 року в інтерв’ю BBC Путін сказав, що не унеможливлює вступ Росії в НАТО. На запитання, чи можливе приєднання Росії до Альянсу, в. о. президента відповів: «Почему нет? Я не исключаю такой возможности — в том случае, если с интересами России будут считаться, если она будет полноправным партнером».  Ідея партнерства та співпраці з НАТО була дуже характерна для Путіна в часи його входження у владу. Під час перемовин із тодішнім  генсеком НАТО Джорджем  Робертсоном, Путін, тоді ще в.о. президента  виголосив ключову фразу: «Россия готова к сотрудничеству с НАТО». А в інтерв’ю ВПС додав: «вплоть до вступления в альянс». Ніяких «червоних ліній» щодо НАТО в голові Путіна тоді не існувало.

Але тепер ситуація докорінно змінилася, і ось зразок путінської риторики:

«Угроза на наших западных рубежах действительно нарастает, и об этом мы неоднократно говорили. Достаточно посмотреть, насколько близко к российским границам выдвинулась военная инфраструктура Североатлантического альянса...  Перед нашей дипломатией сейчас стоит первоочередная задача добиваться предоставления России надёжных и долгосрочных гарантий безопасности. В диалоге с Соединёнными Штатами и их союзниками будем настаивать на выработке конкретных договорённостей, исключающих любые дальнейшие продвижения НАТО на восток и размещение угрожающих нам систем оружия в непосредственной близости к территории России».

Путіна обурює, що з 1999 року «последовало еще пять волн расширения НАТО», до цієї організації увійшло 14 нових країн, поміж яких і республіки колишнього Радянського Союзу. Можливо, замість обурення варто було б замислитися, чому ці 14 країн побігли в НАТО відразу після того, як у Росії відбулася «операція наступник» і прийшов до влади Путін.

Герой повісті Гоголя «Вій» Хома Брут, намагаючись врятуватися від нечистої сили, накреслив крейдою коло на підлозі та ревно читав молитви. Коли Путін креслить перед НАТО свої червоні лінії та промовляє заклинання проти розширення Північноатлантичного блоку, він демонструє, що за типом менталітету анітрохи не відрізняється від студента Київської бурси першої половини XIX сторіччя. Хоча в самому сюжеті є відмінності. Гоголівська нечисть намагалася,  доконче здолати крейдяне коло, намальоване Хомою Брутом, а НАТО всіма силами намагається не розширюватися, вирішуючи складне завдання: як допомогти Україні, Грузії та Молдові, не приймаючи ці країни в члени НАТО.

ЧЛ № 2. Польоти поблизу кордонів

Путін назвав польоти стратегічних бомбардувальників НАТО на відстані 20 кілометрів від нашого державного кордону, які озброєні «дуже серйозною зброєю», очевидною загрозою безпеки Росії. Літаки НАТО літають поза межами повітряного простору Росії. Путін, намагаючись заборонити їм це робити, креслить свою ще одну «червону лінію» в чужому повітряному просторі.

ЧЛ № 3. Системи ППО у Східній Європі

Ще одна путінська «червона лінія» — те, що відбувається в країнах Східної Європи:

«в Румынии и Польше просто уже развёрнуты системы ПВО, которые легко могут использоваться под ударные комплексы, это вопрос пяти минут, чтобы поменять ПО».

Європейські країни ставлять у себе суто оборонні системи. Путін намагається заборонити їм це робити на своїй території, у себе вдома.

ЧЛ № 4. Постачання зброї Україні та маневри в Чорному морі

Четверта лінія: Путін звинуватив НАТО в тому, що Альянс загострює ситуацію постачаннями Києву озброєнь та маневрами в Чорному морі:

«Мы постоянно высказываем озабоченности по этому поводу, но понимаем, что наши партнёры очень своеобразные и поверхностно относятся к нашим предостережениям и красным линиям».

Україна ніколи не нападала на Росію, втім, як і будь-яка інша європейська країна за останні 76 років. Уявити собі, що українська армія спробує вторгнутися на територію Росії або з території України почнуть бомбити Воронеж або Москву, можна під дією дуже важких препаратів. Ті, хто намагається серйозно розглядати цю загрозу, чудово це  розуміють, але за службовим обов’язком удають ідіотів.

ЧЛ № 5. Пострадянський простір

Ця ідея, що 14 країн, які 30 років тому входили до складу СРСР, куди їх залучили насильницьким способом, тепер є сферою ексклюзивних інтересів Росії, а особисто Путін має на ці країни якісь особливі права. Жодна із цих країн таких особливих прав Росії й особисто Путіна не визнає. Окрім режиму узурпатора Лукашенка, якому немає до кого притулитися, окрім Путіна.

ЧЛ № 6. Історія Другої світової війни

Ще одна «червона лінія» — це історія в цілому та історія Другої світової зокрема. Путін чомусь вирішив, що його міфологічна версія історії не просто єдино вірна, але й має деяку сакральність, що дає йому право не лише оголошувати будь-яку іншу версію неправдивою, але й намагатися забороняти будь-які історичні дослідження, що відкрили б нові знання про ці події.

ЧЛ № 7. «Русский мир»

Червоні лінії, що «оберігають» «русский мир» Путіну доводиться креслити симпатичним чорнилом. Адже ніхто до пуття не знає, що це таке. А оскільки, як стверджує Путін, «границы России нигде не кончаются», ця червона лінія перетворюється на червону пляму, що накрила всю планету.

Сім червоних ліній Путіна сплелися в павутину, в яку він намагається затягнути світ.

Що таке путінські червоні лінії? Це якісь норми, які Путін придумав і намагається нав’язати всьому світові проти його волі. Так Талібан примушує жінок проти їхньої волі надягати мішки на голову та перетворює їх на безсловесних безправних істот. Так карні злочинці нав’язують блатні «поняття», в яких злодійство вважається нормою, а чесне життя — ознакою неповноцінності та меншовартості.

Зважаючи на те, які країни визнали Крим, можна зрозуміти, хто готовий серйозно сприймати путінські «червоні лінії» та керуватися ними. Це Афганістан, Венесуела, Куба, Нікарагуа, Сирія, Судан і КНДР. Нещодавно до цього інтернаціоналу диктатур і терористів приєднався і Лукашенко.

Оскільки всі ці червоні лінії є породженням мозку Володимира Путіна, то після демонтажу путінізму вони зникнуть. Головне, щоб зараз вони не перетворилися на річки крові. Справжньої, а не намальованої.

Інф.: day.kyiv.ua

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh