Перевіряти – а потім уже довіряти
Не все, що з’являється у вітчизняних мас-медіа, варте серйозної уваги. Надто багато там останнім часом так званого "інформаційного шуму" та відвертої дезінформації.
Проте як можна не звернути увагу, коли деякі популярні політологи провіщають ледь не апокаліптичні наслідки наміру української влади ухвалити закон щодо запровадження додаткових перевірок для жителів ОРДЛО і Криму, які подали заявки на отримання біометричних паспортів із тим, щоб їздити з ними до Євросоюзу? Політичний апокаліпсис – річ справді серйозна, тож варто пильніше придивитися до того, на якому підґрунті він може (чи не може, всупереч його провісникам) постати.

Противникам запровадження такого закону не відмовиш у логічності їхніх міркувань. Мовляв, коли йшлося про ухвалення Україною цілого законодавчого корпусу, пов’язаного з отриманням права на безвізовий в’їзд до Європейського союзу, там були прописані досить жорсткі обмеження щодо різноманітних дискримінаційних норм. От, мовляв, запровадимо ми додаткові перевірки – але ж як пояснити їхню необхідність європейським партнерам? Вони можуть нас не зрозуміти та вказати на дискримінацію в новому законі. А сам факт запровадження якихось дискримінаційних норм стосовно тих, хто бажає отримати біометричний паспорт і вільно їздити до Євросоюзу, може послужити аргументом для призупинення безвізу. Адже існує низка критеріїв, на підставі яких його можна призупинити спочатку на кілька місяців, потім на триваліший термін. А тому, мовляв, будь-які додаткові перевірки будь-кого, хто прагне їхати до ЄС, повинні бути дуже жорстко обмежені, щоб не допустити будь-яких дискримінаційних ситуацій.

При цьому частина «апокаліптичних» політологів згоджується з тим, що українська влада мусить проводити перевірку громадян, які перебувають на окупованих територіях, але без прив’язки до безвізу, щоб не дратувати Євросоюз. Мовляв, такі перевірки потрібні, щоб з’ясувати, хто саме і як співпрацює з російськими спецслужбами, хто здійснював якісь антидержавні акти тощо. Перевірки ці слід проводити постійно, щоби правоохоронці могли зібрати масштабну базу даних на всіх різноманітних колаборантів. А от у прив’язці до безвізу такої перевірки сенсу немає, і не в останню чергу тому, що коли ми оголошуємо жителів тих чи інших територій громадянами України, значить, у них є всі права, наявні у всіх інших громадян держави.
Можливо, когось такі аргументи й розмисли переконають у правоті їхніх авторів; меже ж особисто – ні. Й ось чому.

Почнімо з кінця. Чи й справді жителі окупованих територій – такі самі громадяни України, як і всі інші? Номінально – так, фактично – ні. Почнімо з того, що переважна кількість їх (навіть зберігши українські паспорти) була змушена отримати або російські паспорти, або «документи» ОРДЛО, себто видані терористами «аусвайси». А що там в Конституції України записано про громадянство? А що – в законодавстві стосовно співпраці з терористами?

Я далекий від того, щоби вбачати тут кримінал. Навіть Нюрнберзький трибунал зважав на «невблаганний тиск обставин». Але ж маємо правову колізію, яка відрізняє громадян з українськими паспортами, що живуть на окупованій території та змушені користуватися «документами» окупантів. І треба ще серйозно подумати, чи видавати біометричні паспорти тим, хто взяв російське громадянство, проте зберіг й українські документи. Тим більше тим, хто справно платить податки «лднр», фінансуючи тим терористів.

Спеціальна перевірка вкрай потрібна і тому, що без неї біометричні паспорти можуть потрапити до рук не просто бойовиків, а «терористичного спецназу», метою якого будуть провокації різного рівня складності та масштабності в країнах Євросоюзу, – провокації, покликані підірвати довіру до Української держави та спровокувати те призупинення безвізу, яким так переймаються згадані політологи. Бо ж якщо Україна видала комусь відповідні документи для вільного в’їзду та виїзду з ЄС, то вона несе відповідальність за цих осіб, чи не так? Отож, як на мене, пояснити необхідність додаткових перевірок нашим європейським партнерам буде неважко, враховуючи те, яким високим є рівень терористичної загрози у значному числі країн Євросоюзу. Ба більше: без такої перевірки отримати біометричні паспорти гарантовано зможуть і відверті кримінальники, яких так багато на окупованих територіях…

При цьому суто теоретично ті, хто закликає не прив’язувати до безвізу перевірку громадян, які перебувають на окупованих територіях, мають рацію. Такі перевірки слід проводити постійно та мати масштабну базу даних на всіх різноманітних колаборантів; але ж як це здійснити на практиці? Йдеться-бо про грандіозні обсяги роботи, про мільйонні кількості об’єктів перевірки, тоді як вибіркова перевірка тисяч чи навіть десятків тисяч охочих отримати біометричні паспорти є значно меншою за обсягом і часом.

Невже ж поки не перевірять кілька мільйонів осіб на колаборацію, жителі Криму й ОРДЛО вільно їздитимуть до Євросоюзу з дуже й дуже різними цілями? І чи не стане фактом отой самий політичний апокаліпсис, якщо Україна щедрою рукою роздаватиме біометричні паспорти геть усім таким жителям, у тому числі й активним прихильникам «русского мира» та сепаратистам, співробітникам ФСБ та СВР, нарешті, учасникам терористичних банд?

Отож, як ми бачимо, формально логічні міркування прихильників ідеї «Європа понад усе» нерідко зазнають краху при зіткненні з невблаганною реальністю «гібридної війни»…

Сергій Грабовський, історик, філософ, політолог
Інф.: day.kyiv.ua

Коментарі