Українці ніколи не вважали пріоритетним завданням втручання в Конституцію, - Роман Малко
Під час війни змінювати Конституцію не можна.
В
ласне, за час війни підкорегувати Конституцію було вже щонайменше три спроби. Перша пов’язана з децентралізацією та особливим статусом окупованого Донбасу. Її проголосували лише в першому читанні та заморозили через брак голосів і протести. Друга мала за мету дати старт перезавантаженню та реформуванню судової системи.
Про це пише журналіст Роман Малко у виданні "Тиждень".

Конституційний хендмейд
Роман Малко

У який спосіб потенційні кандидати в президенти хочуть змінити Основний Закон
Під час війни змінювати Конституцію не можна. Це записано в ній самій у розділі XIII. Але в Україні таку справу вельми полюбляють, тож відмовити собі в задоволенні не можуть навіть за прикрих обставин. Дехто з фахівців навіть твердить, нібито для припинення бойових дій потрібно внести певні зміни до Основного Закону, щоб створити потрібні запобіжники. Можливо, саме тому війна, яка триває п’ятий рік, так і не була проголошена, а скромно іменується АТО чи ООС.
Утім, це лише припущення. У будь-якому разі численні правки до Конституції за багато років призвели до того, що впевнено сказати, за якою її остаточною редакцією нині живе країна, складно. Теоретично за версією 2004-го. Однак і вона пережила втручання, суттєво розбалансована, і тут, здається, криється головна проблема. Чи не з цієї причини Конституційний Суд, який стоїть на сторожі дотримання Основного Закону, після довгих дискусій таки вирішив: зважаючи на те що де-юре війна не проголошена, змінювати можна.

Власне, за час війни підкорегувати Конституцію було вже щонайменше три спроби. Перша пов’язана з децентралізацією та особливим статусом окупованого Донбасу. Її проголосували лише в першому читанні та заморозили через брак голосів і протести. Друга мала за мету дати старт перезавантаженню та реформуванню судової системи. Тут усе закінчилось успішно. Третя спроба стосувалася скасування депутатської недоторканності. У парламенті зареєстровано та підтримано аж два законопроекти на цю тему: депутатський № 6773 та президентський № 7203. Поки що жоден із них не проголосований, хоча в червні 2018 року КСУ саме президентський визнав конституційним.

Данина моді

Утім, українські політики не були б собою, якби зупинилися на досягнутому. Пропозиції, як змінити Конституцію, звучать регулярно й настирливо. Дехто, щоправда, висловлює їх заради самореклами або на злобу дня та відразу забуває. Але є й ті, хто навіть намагається втілити їх у життя. Наприклад, президент. Останньою його ідеєю-фікс є прописати в Основному Законі стратегічну мету розвитку держави — членство в ЄС і в НАТО.

Змінювати Конституцію намагався кожен з українських президентів (робота така), і Петро Олексійович не виняток. Він, скажімо, не проти спробувати розширити свої повноваження, щоб призначати прем’єр-міністра не за пропозицією, а лише за погодженням із парламентською більшістю, одноосібно звільняти голів СБУ, Нацбанку та Генпрокуратури. Чи скасувати імперативний депутатський мандат, що дасть змогу позбавити нардепів обов’язкового входження до фракції партії, від якої вони були обрані, і сприятиме безпечній міграції, себто тушкуванню. Наразі ці ідеї не проходять, але є й інші.

Петро Порошенко, який намагається тримати руку на пульсі конституційних ініціатив, зокрема, не полишає надію ухвалити зміни, що стосуються децентралізації. З особливим статусом Донбасу чи без — для нього, схоже, уже неважливо. Але обов’язково з префектами, щоб контро­лювати місцеве начальство, яке уявило себе удільними князьками, і чіткою процедурою розпуску рад. Ще одне важливе питання стосується статусу Криму. Зміни, які пропонуються, повинні закріпити право кримських татар як корінного народу України на самовизначення в складі незалежної Української держави. Ідеться фактично про створення кримськотатарської автономії. Звісно, навіть у разі ухвалення запрацюють вони не раніше того дня, коли Крим буде звільнено, але їх внесення настійливо вимагають кримські татари. І відмовити їм президент не може. Не так багато союзників у нього залишилося, а про другий термін він не перестає мріяти. Очевидно, що це не всі його ідеї. Деякі, природно, не озвучуються, але в потрібний момент випливуть. І навіть не варто сумніватися, що спрямовані будуть передусім на зміцнення президентської влади.

ПРОПОЗИЦІЇ, ЯК ЗМІНИТИ КОНСТИТУЦІЮ, ЗВУЧАТЬ РЕГУЛЯРНО Й НАСТИРЛИВО. ДЕХТО, ЩОПРАВДА, ВИСЛОВЛЮЄ ЇХ ЗАРАДИ САМОРЕКЛАМИ АБО НА ЗЛОБУ ДНЯ ТА ВІДРАЗУ ЗАБУВАЄ. АЛЕ Є Й ТІ, ХТО НАВІТЬ НАМАГАЄТЬСЯ ВТІЛИТИ ЇХ У ЖИТТЯ

Власне, ідея сильного президента подобається не тільки Петрові Олексійовичу, а і його майбутньому опонентові на виборах Анатолію Гриценку, рейтинги якого поки що дозволяють йому приміряти на себе цей костюм. Лідер партії «Громадянська позиція» переконаний, що «протистояння двох центрів виконавчої влади треба скасувати», ключовою постаттю повинен стати всенародно обраний президент з окремими обмеженнями повноважень і децентралізацією влади. Тому Гриценко не проти спрощення процедури імпічменту з одночасним скасуванням депутатської недоторканності. У будь-якому разі на цей момент, на його думку, «категорично неприйнятно обмежувати повноваження і як верховного головнокомандувача, і як ключової постаті у сфері дипломатії для пошуку миру та для боротьби з корупцією». Так він відреагував на пропозицію ще одного потенційного опонента на виборах, Юлії Тимошенко, яка запропонувала не лише обмежити повноваження президента, а й перетворити Україну на парламентську республіку з ключовою роллю канцлера як глави держави.

Звісно, цим Юлія Володимирівна не обмежилася. Вона також стверджує, що парламент має перейти на біометричне голосування, пропонує створити громадські асоціації з правом законодавчої ініціативи й тимчасового вето. А ще проштовхує ідею другої палати парламенту — Національної асамблеї самоврядності — та реалізацію можливості проводити всенародний референдум. Звісно, усі ті новаторства потребують внесення змін до Конституції, але не це головне. Усе робиться задля того, щоб начебто відновити порушений баланс між гілками влади й повернути народовладдя. А тому, на думку Тимошенко, переписати Конституцію треба ще до президентських перегонів і виставити всім кандидатам у президенти ультиматум після виборів ухвалити її на всенародному референдумі. Хто ж не погодиться — голосувати за них не можна. Схожими ідеями Юлії Володимирівни нікого не здивуєш, вона фонтанує ними давно, але ключове питання тут навіть не в можливості їх реалізації, а в тому, чи сама вона після свого обрання візьметься все те втілювати.   Повний текст

Роман Малко
Інф.: tyzhden.ua

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh