Під галас довкола мовного законопроекту Верховна Рада в останні дні своєї роботи ухвалила такі рішення, кожне з яких в інший, спокійний, час стало б окремою сенсацією. Десяту сесію Верховної Ради шостого скликання завершено. Наступна сесія парламенту розпочнеться 4 вересня 2012 року. Через «протягування» керівною партією мовного законопроекту в країні заговорили про початок політичної кризи. Наскільки «добрим» був попередній політичний сезон? Чи можна вважати його завершеним через останні події й майбутні парламентські вибори? Що (хто) може вилікувати український парламентаризм?

Коментар Михайла ШЕЛЕПА, політолога, виконавчого директора Центру політичного аналізу та виборчого консалтингу (Луцьк):

— Я говорив би про те, що закінчилася попередня сесія ВРУ, але не політичний сезон. Тому що зараз ми перебуваємо в екваторі виборчого сезону, який розпочався ще минулої осені. Саме з моменту ухвалення нового виборчого закону та повернення до мішаної виборчої системи й бере початок цей політичний сезон. Нова виборча система багато в чому впливала на поведінку ключових партій та політиків. А з березня-квітня поточного року фактично розпочалася виборча кампанія, оскільки вже на початку весни було зафіксовано високу активність потенційних мажоритарників. Через це й більшість подій у парламенті під час десятої сесії ВРУ було пов’язано із виборами.

Назвати весняну частину політичного сезону доброю надзвичайно складно. По-перше, депутати повністю знівелювали саму сутність народного представництва. Десята сесія ВРУ шостого скликання найбільше вразила так званим кнопкодавством, коли замість 250 голосували 70 депутатів. Такий спосіб голосування узагалі ставить під сумнів легітимність будь-яких рішень ВРУ. Адже всі такі ухвали парламенту прийнято з порушенням процедури. Уже фактично за це виборці повинні показати таким народним депутатам «червоні картки» й не пропустити в наступний парламент.

По-друге, звісно, ця каденція депутатів запам’ятається участю в мовному заколоті. Особисто я був здивований, що Партія регіонів пішла на такий ганебний крок, як голосування за закон Колесніченка — Ківалова у другому читанні. Мені здається, що провладна партія не звернула уваги на те, що надворі — 2012 рік. Настрої в людей інші. Навіть значна частина мешканців східних і південних областей не в захваті від цього закону. Гадаю, що свіжі соцопитування покажуть це. Крім того, детальний аналіз процедури ухвалення згаданого законопроекту свідчить про те, що насправді закон не прийнято. Його просто внесли в порядок денний. Тобто Адам Мартинюк і провладна більшість намагаються переконати українське суспільство в тому, чого насправді немає!!! І цей факт ще більше ганьбить депутатів.

Третє, на що, можливо, менше звертають увагу, — під «мовний шумок» депутати ухвалили закони, якими спростили процедури державних закупівель, збільшили витрати на утримання Генеральної прокуратури, змінили процедуру обрання голови ВРУ, тобто розв’язали меркантильні питання влади. Це ще раз підтверджує, що депутатів не цікавлять проблеми виборців і вони думають лише про себе.

Рецептів вилікування українського парламенту насправді небагато. Ідеальний варіант — якби виборці обрали до наступного парламенту нових, чесних, порядних політиків. Але в наявній політичній та за цієї виборчої систем на це сподіватися марно. Тому залишається єдине — виборцям слід уважніше й відповідальніше ставитися до вибору своїх депутатів. При виборі політичної сили виборцям раджу керуватися не лише гарними гаслами-обіцянками та «милими» обличчями відомих політиків, а насамперед згадувати, що політики від цієї партії робили в парламенті, що зробила ця партія, маючи своїх представників в уряді та в місцевих органах влади. Що ж до мажоритарних виборів, тут виборцям слід не впасти в оману так званого виборчого благодійництва. Бо нині, напередодні виборів, чимало політиків і бізнесменів щедрі на подарунки, матеріальні допомоги, ремонти. Але ВРУ — це не зібрання благодійників і спонсорів, а законодавчий орган, до якого обирають політиків для ухвалення державних рішень. Тому саме особиста позиція політика, його досвід попередньої діяльності, бачення шляхів розв’язання проблем шляхом ухвалення законів — критерії, які мають бути головними при виборі народного депутата. Якщо хоча б частину парламенту оберуть саме з таких позицій, то наступний парламент буде здоровішим.  

Інф. газети ДЕНЬ

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh