Головнокомандувач чи головновговорювач?
Домовлятися з агресором і воювати одночасно - це слабка, програшна політика, - Юрій Бутусов.
Сьогодні російські окупанти вбили ще двох прекрасних громадян і патріотів. 14 українських воїнів загинули при виконанні бойових завдань на фронті з моменту інавгурації Володимира Зеленського. І тому на шостому році війни висловлювання президента, що загибель убитих співвітчизників - це "порушення норм міжнародного гуманітарного права, ганебна і підла спроба зірвати важкий переговорний процес щодо припинення вогню в Донбасі" може вважатися достатньою реакцією тільки в одному випадку - якщо ці слова супроводжуються правильною постановкою задач усім силам оборони і безпеки по відсічі військової агресії. А якщо такі завдання не ставляться, то подібні цитати - це демонстрація безпорадності керівництва України.

Це демонстрація Путіним, що український народ і влада України не здатні захистити себе і свою землю.

П'ять років попередній президент умовляв Путіна, влаштовував численні перемир'я і припинення вогню. Ця не послідовна і хаотична політика, відсутність стратегії оборони під час війни, обернулася серйозною деморалізацією і розколом в активній патріотичній частині суспільства, привела до відтоку кадрів під час війни з армії, до неправильного застосування ресурсів, до численних прорахунків у військовому будівництві. Зараз Зеленський продовжує йти, на жаль, тим самим шляхом - але це не шлях лідерства. Це шлях зняття з себе відповідальності за боротьбу з агресором.

Порошенко втратив владу в результаті подвійної моралі і подвійних стандартів, у результаті слабкої, програшної політики домовлятися і воювати одночасно. Так, це дуже гуманно і популярно боротися за мир, оголошувати про припинення вогню, так можна здобути миттєву симпатію пацифістів і сподіватися на Нобелівську премію миру. Але цього не буде. Мир залежить не від умовлянь Путіна, а від здатності України дати йому відсіч. Саме для цього і вибирають Головнокомандувача.

Війна вимагає лідерства, війна вимагає чітких цілей і дії в різних площинах. Дипломати повинні виконувати свою стратегію, а військові - свою.

А Головнокомандувач повинен дзвонити і зустрічатися з кожною сім'єю, де загинули українські герої. Тому що ці люди і ця кров - це не їхня війна, це його війна. Його особиста війна. Його особиста відповідальність. Його особисте зобов'язання діяти достойно пам'яті Героїв. І якщо він цього не розуміє - значить довіра впаде дуже швидко.

Юрій Бутусов, журналіст, Головний редактор видання Цензор.НЕТ
ІІнф. і з сторінки автора у Facebook

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh