Звернення Леоніда Кравчука до Зеленського: Час тане. Не допустіть, щоб народ ще раз розчарувався
Владі потрібно бути дуже уважною, аполітичною, враховувати думки людей, коли мова йде про базові питаннях життя суспільства.
Яким я бачу українське суспільство початку 2020 року? Український народ залишається роз'єднаним, політичні сили ведуть безперервну боротьбу. Бідність, війна тривають. Однак суспільство зміцніло, стало більш досвідченим і вимогливим, глибше розуміє ситуацію, свою роль в розбудові держави, формуванні влади. І ілюзій народ ще не позбувся, продовжує вірити в здатність одного президента вирішити всі проблеми.

Якщо скласти всі ці характеристики воєдино, то висновок може бути таким: демократія і вседозволеність - це різні речі, а свобода розмивати, розхитувати основи державності, фундаменту незалежності нічого спільного з демократією не має. І ті сили, які це роблять, повинні нести відповідальність і каратися відповідно до закону. А закон, як відомо, діє тоді, коли він спирається на жорсткий порядок, дисципліну і відповідальність, контроль над його виконанням. Демократія - це демократичний закон і обов'язково напрацьовані механізми його виконання. Це злагоджена діяльність усіх гілок влади. Інакше влада стане безвладдям, суспільство - натовпом, демократія відкриє шлях до тоталітаризму. Ознаки неповаги до влади, президента України у нас вже є, є і прояви безвладдя на різних рівнях управління.

Чого чекає народ? Перш за все, щоб в Україні був демократичний порядок, щоб кожен чиновник за невиконання закону відповідав (правову), щоб усі, хто став причиною такої ситуації, особливо корупціонери і ті, хто створив корупційну піраміду, були обов'язково покарані. Люди не чують пояснень, їм байдуже, як розподілені повноваження між чиновниками, між антикорупційними органами і т.п., на яких жердинах сидять "кури і півень", головне, щоб півень виконував свою роль і співав, а кури несли яйця.

Люди вибрали президента і Верховну Раду, і вони хочуть, щоб влада діяла, діяла рішуче і ефективно. І довго чекати вони не будуть. Діяти потрібно негайно. І не вдаючись до епітетів: "прийшла весна - і потрібно вже садити". Що садити - картоплю або дерева? Потрібно садити корупціонерів, називаючи конкретні прізвища.

Люди переконані, що саме з цією метою в Україні змінилася влада. Президент, Верховна Рада України прагнуть удосконалювати управління державою, у відставку відправлено уряд (екс-прем'єр-міністра Олексія Гончарука), знятий з посади генеральний прокурор. Відбувається ротація чиновників на місцях. І головне - це результати. А їх поки що немає. Значить, президент, вся владна вертикаль повинні діяти більш рішуче, підвищувати відповідальність посадових осіб усіх рівнів за доручену справу.

Вже стало очевидним, що нові обличчя без досвіду і професіоналізму не здатні забезпечити ті якісні радикальні зміни, які декларувалися. Значить, потрібно посилити кадровий корпус людьми, які показали результативність роботи, які вміють діяти в екстремальних умовах. Переконаний, що тільки з огляду на менталітет наших людей, воля і рішучість президента України зможуть об'єднати зусилля всіх гілок влади для досягнення потрібного перелому в житті українського народу. Звичайно, позначаються проблеми, які накопичувалися роками. Рішення їх весь час відкладали "до кращих часів", бо головним завданням багатьох чиновників було: забезпечити перемогу на чергових виборах і зробити своє особисте життя багатої і щасливої. Інтереси України, її народу для них були і ще зараз залишаються другорядними, знаходяться десь далеко.

Борючись за владу, політичні сили України не об'єднують, а роз'єднують народ. Цим скористалася Росія

Чи можна все це змінити?

Відповідь перша: борючись за владу, політичні сили України не об'єднують, а роз'єднують народ, протиставляють його історичне минуле, використовуючи в своїх цілях церкву, віру, мову, національні особливості і т.п. А тому після виборів політична прірва між регіонами розширювалася, а ситуація загострювалася. Її гострота фактично не вщухала ніколи. І, врешті-решт, цим скористалася Росія, щоб анексувати Крим і розв'язати війну на Донбасі. На жаль, політичні невігласи не розуміють цього і продовжують змагатися в словесних баталіях, активно використовуючи трибуну Верховної Ради і шоунізацію українського інформаційного простору. Люди "глухнуть" від порожніх слів, втрачають віру в краще життя.

По-друге, до влади (практично на всіх рівнях) приходять погано або зовсім не підготовлені люди, які управління державою зводять до дрібних, другорядних рішень, які не мають нічого спільного з будівництвом держави. У таких керівників, як правило, штучно завищені самооцінки і, крім себе, нікого іншого вони не чують, живуть за правилом: є одна правильна думка, і вона моя. Вони не хочуть вивчати і застосовувати досвід інших країн і відносяться до нього скептично.

За всю історію незалежності українська політична еліта так і не змогла встановити нормальні ділові відносини між владою і опозицією. Опозиція з конструктивного критика перетворюється в активний, агресивний "загін борців" проти влади, її планів і програм. А влада також діяла не в інтересах України, не створювала умов для діяльності опозиції. А тому не випадково конструктивна боротьба програм часто перетворюється в протистояння між владою і опозицією. Тут, власне, і формуються протилежні погляди на незалежність України, на корінні проблеми будівництва держави. В результаті суспільство також ділиться на табори, на тих, хто будує, а хто валить. Якщо Україна не зможе позитивно, в інтересах народу, вирішити цю гостру проблему, протистояння між політичними силами, регіонами України стане загрозою її життю.

Ми повинні невідкладно, на конституційному рівні створити сучасну, ефективну систему управління державою, сформувати дієву гуманітарну політику, економічну стратегію, категорично відмовитися від зовнішнього впливу на діяльність влади. Все те, що заважає рухатися вперед, не сприймається народом, має бути скасовано. Скажімо, важко зрозуміти, чому оплата праці членів наглядових рад у багато разів більше міністерської.

Не можна однією рукою створювати антикорупційні органи, наділяти їх відповідальними правами, а іншою - формувати запобіжники, які зводять їх повноваження нанівець. Скажімо, зараз антикорупційні структури мають право і повинні проводити антикорупційні дії у вищих ешелонах влади, проводити слідчі дії, досудові розслідування, готувати відповідні матеріали, але завершити свою роботу вони не можуть, тому що правом визначатися з підозрою (передачею справи в суд) законом наділений генеральний прокурор України. Кому прийшла така "мудра" думка в голову? Таких "цікавих речей" в організації української влади, на жаль, чимало. Тут слід навести порядок, якщо хочемо вирішувати питання, а не робити вигляд, що вирішуємо.

Не можна безвідповідально оголосити землю товаром і без регуляторів віддавати її на ринок

Владі потрібно бути дуже уважною, аполітичною, враховувати думки людей, коли мова йде про базові питаннях життя суспільства. Сьогодні набула більшої гостроти проблема впровадження ринку землі. І влада вперто продовжує діяти, нехтуючи думкою, волею - і не тільки аграріїв.

Моя позиція полягає в наступному. Ринок землі потрібно впроваджувати, переходити до її обороту. Але для цього потрібно спочатку створити відповідні передумови, провести інвентаризацію землі, чітко визначитися, яка земля може продаватися, як забезпечити її збереження і родючість. Потрібно чітко сформулювати, яка роль у цій важливій справі повинна належати державі і громадам. Не можна безвідповідально оголосити землю товаром і без регуляторів віддавати її на ринок, де, як відомо, діє закон попиту і пропозицій, конкуренція. Навіть автор закону вартості Карл Маркс називав землю особливим товаром, а Вільям Петті кваліфікував її як "матір багатств, а працю - її батьком".

Якщо влада відповідально, враховуючи досвід ринково-демократичних країн, вирішить земельне питання в інтересах всього народу, вона буде мати перспективу увійти в історію як розумна, демократична влада.

Сьогодні на найпершому місці стоїть питання встановлення миру на Донбасі, припинення війни між російським агресором і Україною. Скажу відверто - без неординарних і рішучих дій, без перегляду і вдосконалення, реформування інститутів, які були створені на початку війни (2014-2015 рр.), досягти миру буде неможливо, тому що Кремль світу не хоче, тому що у [президента РФ Володимира ] Путіна інша мета - зробити Україну слухняною або розвалити її, підпорядкувати собі. Це очевидно, але не всі хочуть подивитися правді в очі. Після останніх оцінок і заяв Кремля з цих питань я остаточно переконався, що Україна повинна змінити стратегію і тактику своїх дій і організувати разом з нашими західними партнерами єдиний фронт "прінудженія" Росії до миру, змусити її дотримуватися міжнародного права. Інший шлях - це загострення ситуації, яка може стати початком світового конфлікту.

Звичайно, далеко не всі питання я порушив у своїй короткій статті. Але і необхідності в цьому немає, бо вони вже не раз обговорювалися і на національному, і на міжнародному рівнях. Ще раз повернутися до найбільш важливим з них мене спонукало вступ у владу нового уряду України, оголошення парламентом недовіри генеральному прокурору, цікаві виступи і заяви президента Володимира Зеленського. Я підтримую позицію президента України, але нагадую йому, що без повсякденного контролю над виконанням програм та завдань віз буде рухатися погано, не в ту сторону або стояти на місці.

Потрібні сміливість і рішучість зупинити ті сили, які відверто створюють перешкоди для влади, діють і фактично формують обстановку безвладдя, радіють невдачам, прагнуть до реваншу. Домовитися з ними неможливо, тому що у них інша мета, а саме - влада. Час, запекла боротьба висувають перед вами, пане президенте, надзвичайно складну, але вкрай необхідну для України завдання: побороти внутрішній опір недругів держави, поставити всіх в рамки закону і сміливо йти вперед.

Час тане, як весняний сніг, і не допустіть, щоб народ ще раз розчарувався. Йому "допоможуть" ваші опоненти-недруги, які при сприятливих умовах швидко перетворяться в опонентів-ворогів і почнуть здійснювати плани реваншу. Україна може такого сценарію більше не витримати. Якщо всі, хто розуміє негативну ситуацію, яка складається в Україні, захоче змінити її на краще і об'єднає свої сили, ми переможемо, переможемо труднощі, переможемо недругів, тих, хто не хоче будувати і жити краще, а хто глумиться над нашими цінностями, співає з чужого голосу, шукає відповіді на злободенні питання народу за межами України.

Ми знаємо ці сили, знаємо прізвища їхніх натхненників, знаємо, як їх можна поставити в рамки закону, але у нас ще немає волі і рішучості в кінці кінців виконати це історичне завдання. На щастя, розумних і відповідальних людей в Україні набагато більше. Вони хочуть побачити ваші конкретні дії.

Успіхів!

Інф.: obozrevatel.com

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh