"Бізнес виявився беззахисним перед "правозахисниками" і "мундирами", - Анатолій Ковальчук, політолог
Подивишся, як круто живе уся ця злочинно-правова і правнича зграя, як біднішає увесь народ, у тому числі й середній та дрібний бізнес, то стає моторошно.
Невже й справді потрібна кривава, жорстка і жорстока революція, щоб усі ці злочинці нарешті зрозуміли, що не можна грабувати, шантажувати і красти, що врешті-решт це не лише надприємно, а й надзвичайно боляче.

"ДРУЖИНА ПРОКУРОРА”
Анатолій Ковальчук, політолог, публіцист

Днями в один магазин готового одягу зайшла жінка з вимогою повернути їй гроші за проданий раніше товар. Однак у повному обсязі вона цей товар сама не повернула. Натомість почала кричати, що вона дружина прокурора і, отже, продавці повинні виконати її забаганку.
Це не перший випадок і в цьому, і в інших магазинах, які тримають не якісь впливові чиновники та нинішні чи колишні депутати типу Тігіпка, а прості люди, тобто ті, хто незахищений перед різного роду правниками, захисниками прав та фіскалами.
Вже кілька років у Києві якась дама спеціалізується на тому, що дзвонить в магазини, представляється працівницею податкової, тепер уже фіскальної служби і просить подарувати якусь річ для якихось інвалідів. Якщо відмовляють чи просять детальнішої щодо неї інформації, то погрожує наслати податкову перевірку чи навіть поліцію.

    І це, як свідчить практика, можуть бути не прості погрози. Пригадую випадок, коли одна податківка десь через півроку після покупки прийшла в магазин моїх друзів з вимогою повернути гроші за куплену річ. Цілком законно їй відмовили, тим більше що й річ вже мала далеко не товарний вигляд. І це їм не минулося. Згодом ними адресно зацікавилася районна податкова. Місцевий начальник їх прийняв приязно, але поставив вимогу, щоб вони купили йому два дорогих комп’ютери. Мовляв, для якихось сиріток. Це вже мода у чиновних хабарників свою ненаситну жагу до злочинного збагачення прикривати турботою про якихось вигаданих сиріток, прямо хоч ордени давай. 
     Коли виявилося, що підприємцям це не по кишені, той начальник включив увесь свій апарат і врешті-решт штрафами витяг ще більшу суму. Після тієї події вони вже не піднялися.
    Не дуже пощастило й цьому податківцю, який незабаром зник невідомо куди. Але гнітючий слід залишився. Багатьох податківців він буквально морально зіпсував. Чиновні дами з його служби швиденько повдягалися в коштовні сукні, дублянки та шуби, кожна з яких коштувала, напевне, більше, ніж їхні річні зарплати. Таких речей я не бачив на плечах навіть у жінок-підприємців, які ними торгували. Один із його підлеглих, досить симпатичний молодий чоловік, який стояв на виконанні хабарницьких доручень начальника, врешті-решт залетів у буцегарню, вже працюючи в іншій податковій.

    Вищеназвані дружина прокурора і фіскалка, цілком можливо, такими не є. Тим більше навряд чи хтось із них, якщо не дурний повністю, наважиться так вчиняти в цей складний для наших правників час. Швидше, це звичайні шахраї та пройдисвіти. І як від них захищатися, коли ти проста людина? В поліцію звернутися? Історична практика з тих пір, коли вона ще була міліцією, свідчить, що так вчинити - собі дорожче. Мої інші знайомі попросили  допомогти в затриманні однієї злодійки, на яку мали незаперечні докази. Менти перш за все в телефоні написали, скільки за це просять. Та так і не допомогли. Ще й якусь свою перевірку наслали. Мабуть, вирішили, що мало отримали, чи спробували застрахати, щоб мовчали.

  У всьому тому, що розвелися різні вимагачі, шантажисти та шахраї і переважно знищився дрібний та середній бізнес, вважаю винною всю започатковану Кучмою так звану "правову" систему. Це вони навигадуваними Кучмою, його депутатами та силовиками дрімучими, а часто й злочинними ініціативами зробили так, що бізнес виявився беззахисним перед мундирами. ТІ могли вигадувати що завгодно, як, наприклад, за пори, коли був головним київським ментом Ярема. Районні менти випускали свої якісь підзаконні (чи незаконні?) акти-доручення на перевірки, розносили їх по торгових точках і на цій підставі шантажували нещасний дрібний бізнес. А інколи й просто так збирали гроші на пиятики своїх начальників. І що тоді могло статися, якщо один суддя чи прокурор, чи хтось там інший звертався до якогось мента чи податківця з проханням, мовляв, там і там мою дружину погано обслужили? Гадаєте, що хтось думав там про якусь законність чи мораль? Чорта лисого. Гадаєте, що існував, якийсь порядок і він якось регламентував, упорядковував діяльність різних чинуш?  Усе це визначав сам чинуша. Куди хотів, туди й ліз, що хотів, те й називав порушенням.

     Цей принцип особливо любили захисники прав споживачів Держспоживстандарту. Лізли не туди, де справді погано, а в цілком пристойні магазини, де можна було сподіватися на добрячий хабар. Шастали, вишукували, може десь на якійсь речі помітно (ні, не брак) - відсутня етикетка. А чого не трапляється при великій масі товару і напливі відвідувачів! Десь там щось виявлялося. І радісні горлохвати починали займатися своєю улюбленою справою. Начебто, все законно. Але в такому разі хотілось би знати того етикеточника у Верховній Раді чи у кабміні, який старався якомога більше навигадувати порушень, перевести їх у розряд ледь не злочинів (і навіть злочинів), та й побити йому пику.  Отож під цю започатковану владою уявну законність чи просто безчинства прилаштовувалися й шахраї.
    Та що там прості шахраї! Знаю одну групу справжніх захисників прав споживачів, які до того увійшли в свою роль, що не могли розпрощатися з нею навіть після того, як були звільнені з роботи. Так і продовжували шастати по магазинах та проводити перевірки.

   Я знав міліцію радянську, суддів і прокурорів тієї пори. З багатьма дружив. З цими ж дружити не можна, бо майже кожен мерзенний хапуга і хабарник. З радянської пори мав лише одного такого серед знайомих. Але його тоді в міліції не поважали. Зі слів очевидців знаю ще про одного, який за тих же радянських часів брав непомірні хабарі. Потім при Кучмі він став міністром внутрішніх справ. І на що він налаштовував нашу українську міліцію?

   В пору масового розкрадання держави, привласнення злочинцями і ділками народного майна, підприємств, звичайно, не могли залишитися осторонь прокурори та судді, які теж не хотіли пасти задніх, а воліли непомірно збагачуватися. При тому правничому хаосі, при тій складній "спрощеній” системі оподаткування, яку породили Кучма з Азаровим, беззахисний дрібний та середній бізнес став справжнім Ельдорадо для всіх, хто мав хоч якусь владу. Єдиний шлях для нього, щоб не посадили чи не вбили, був лише в тому, щоб давати хабарі. В  тому числі й шахраям.  Давати й розорятися. І це одна із причин, чому ми такі бідні, чому в країні не з’явилися нові легальні підприємства і промисли, нові робочі місця...
   Все прогаджено, просаджено і пропито у великих кабінетах. Дещо пішло на власні бізнеси і близьких цих кабінетчиків. Читав, що шикує недавній шокер революції і генеральний прокурор Шокін, якій забезпечив надмірними статками і свою сім’ю, і коханку. І чи знайдеться серед нинішніх революційних чиновників хтось, щоб усього цього його  позбавив на користь державі? Як він позбавив єдиної власної квартири недавнього заступника генерального прокурора Каська за його активність у розкритті діамантових прокурорів.

    Подивишся, як круто живе уся ця злочинно-правова і правнича зграя, як біднішає увесь народ, в тому числі й середній та дрібний бізнес, то стає моторошно. Невже й справді потрібна кривава, жорстка і жорстока революція, щоб усі ці злочинці нарешті зрозуміли, що не можна грабувати, шантажувати і красти, що врешті-решт це не лише надприємно, а й надзвичайно боляче. Щоб Кучма врешті-решт знову став таким, яким був до свого обрання президентом. Тобто тим, про кого писав колишній його колега по Верховній Раді Юрій Кармазін. Він стверджував, що Кучма раніше був доброю людиною, але бідним, мов церковний пацюк. І чому ці пацюки мають ставати надзвичайно багатими, коли чомусь, мов кара господня, обираються президентами? В нормальних цивілізованих країнах такого не трапляється.

    Щоб і в нас такого не повторювалося, треба боротися. Як боролися на Майдані протягом двох революцій. І нарешті досягти мети. А як зрозуміємо, що вона досягнута ? Це коли побачимо, що різні жінки перестали шантажувати людей своїми прокурорами, суддями та ментами, а з гордістю почали заявляти, що вони дружини шахтарів, трактористів, пекарів, вчителів, лікарів і так далі...

    Анатолій Ковальчук, журналіст, політолог,
    для порталу "Воля народу"

Коментарі