alt   Інф. ВН

5 квітня минуло 129 років з дня народження українця польського походження В’ячеслава (Вацлава-Вікентія) Казимировича Липинського (1882-1931). В. Липинський – визначний український історик (засновник державницької школи в українській історіографії), політик (один із ідеологів українського консерватизму), дипломат, публіцист, вчений і мислитель.
Липинський залишив по собі велику кількість праць, серед яких розроблена ним концепція відродження української державності.
Як науковець і політик В’ячеслав Липинський випередив свій час. Він заговорив про необхідність відновлення українцями власної держави ще перед Першою світовою війною, коли абсолютна більшість українських інтелектуалів і політиків уважала самостійництво «політичним божевіллям». Ще одним здобутком Липинського є теорія модерної нації, яку він почав розробляти також чи не першим серед європейських філософів. На противагу панівному тоді розумінню нації як етнічної спільноти, об’єднаної кровною спорідненістю, походженням від одного предка, історичною долею, віросповіданням, мовою і звичаями, Липинський вважав головною підставою належності людини до нації її почуття «територіального патріотизму» та солідарності з усіма постійними жителями своєї країни: «Українцем, своїм, близьким, людиною однієї нації єсть кожна людина, що органічно (місцем осідку і праці) зв’язана з Україною». Власне, такими є всі сучасні політичні нації — спільноти громадян певної країни, які, незалежно від етнічного походження, визнають цю країну своєю, мають спільне бачення її минулого і майбутнього.
У листі до Богдана Шеметa В'ячеслав Липинський писав:
«Націоналізм буває двоякий: державотворчий і державоруйнівний — такий, що сприяє державному життю нації, і такий, що це життя роз’їдає. Прикладом першого може бути націоналізм англійський; другого — націоналізм польський, український.
Перший є націоналізм територіальний, другий — націоналізм екстериторіальний і віросповідний. Перший називається патріотизмом, другий — шовінізмом. Коли Ви хочете, щоб була Українська Держава — Ви мусите бути патріотами, а не шовіністами. Що це значить? Це значить, перш за все, що Ваш націоналізм мусить спиратися на любов до своїх земляків, а не ненависть до них, за те, що вони не українські націоналісти. Для Вас, наприклад, мусить бути ближчий український москвофіл чи полонофіл (оцей, як Ви його звете, малорос і русин), аніж чужинець, який Вам мав би помогти визволитися від Москви чи від Польщі. Ви мусите все своє почуття і весь свій розум зосередити на тому, щоб найти розуміння, найти спільну політичну мову з місцевим москвофілом чи полонофілом — іншими словами: сотворити з ними разом на Українській Землі окрему державу, а не на то, щоб поза межами України знайти союзника, який би допоміг Вам знищити місцевих москвофілів і полонофілів.»
Державник за переконанням, В. Липинський прагнув залучити до державотворчого процесу всі патріотичні сили. У праці «Хам і Яфет» (1918) Липинський окреслює засади згуртування цих сил з метою створення єдиної державницької організації:
«Тільки внутрішня вартість наша, тільки ця сила, яку ми створимо самі в собі, цей ідеал великий осягнути. Як не може бути без Яфетової Сили – України, так не може бути Сили Яфетової без непорушної, безкомпромісової внутрішньої моралі.
Які ж основи цієї моралі?
Любов – що не значить коров’яче взаємолизання, а тоді раптом рогом вбік. Покора – що не значить хитрість і низькопоклонство. Вірність – в серці, а не на язиці. І, почуття спільности, а не злобне вишукування в оці ближнього пилинки, щоб жовчі більше до свого жолудка напустити і собі в той спосіб приємність учинити. Коротко: шляхетність, благородство. Як скрізь, на цілім світі, від назви верстви державотворчої родилась назва моральної прикмети, так тільки з цієї моральної прикмети народиться Яфетова державнотворча сила України.                                      
На ціх основах збудуємо організацію. Вона не сміє бути одірваною од громадянства «чуттєвою» бандою. Коріння її мусить бути в громадянстві:  – в своїй родині і своїм роді, в свому класі (значить, в ріжних класах України), в своїй Церкві (значить, в ріжних християнських церквах України)… З організації цієї виросте на Землі нашій Яфетова Сила, а на Силі Яфетовій опреться…Загальна Державна Влада України. 
Хочемо, щоб була Україна – робім те, що тепер робити треба: творім організацію – зародок Яфетової Сили. Ділом і думкою…Скрізь і при всяких умовах. Не «від завтра» і не «коли кон’юнктура буде ліпша», бо завтра буде вже запізно, а добра «кон’юнктура» без нашої співучасти ніколи не появиться.»
Чи прислухаються до цих актуальних настанов ті, хто бачать себе нинішніми провідниками нації? 
 

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh