Використання Росією та спотворення назви Української держави – Русі призвело до виникнення, можливо, одного з найбільших міфів у світовій історії
В українських мас-медіа неодноразово порушувалося питання про необхідність повернути нашій державі її предковічну назву й іменувати її Руссю. Проти цього рішуче виступають російські політики, історики та публіцисти, заперечуючи той достовірний факт, що свою назву Росія викрала в Русі-України.
Упродовж століть, особливо з початком XVI ст. в голови людей втовкмачували і втовкмачують нині, що Російська держава і російський народ беруть початок від великого князівства Київського; що Київська Русь – колиска трьох братніх народів – російського, українського та білоруського; що росіяни за законом "старшобратства" мають право на спадщину Київської Русі. Цією жалюгідною брехнею дотепер користується російська історіографія і державні діячі Росії, а також "п'ята колона" в Україні.

Загальновідомо, що в період існування Київської Русі про Московію не було й згадки. Московське князівство, як улус Золотої Орди, засноване ханом Менгу-Тімуром тільки в 1277 році. До цього часу Київська Русь уже існувала більше 300 років. Назва Московії походить від назви міста «Москва» та річки «Москва», що у перекладі з угро-фінської мови означає «зловонно-смердюча вода». А «московітів» у Європі завжди вважали за варварів.

Великими міфотворцями були російські імператори. Петру І хотілося будь за що ствердитися у світі, і особливо змінити відношення до нього старих європейських держав. А для цього була потрібна відома усім назва, яка б мала більш соліднішу історію, ніж тогочасна історія його Московської монархії, та могла б викликати повагу іноземних держав. Він завіз з Європи велику кількість спеціалістів, у тому числі й істориків, яких залучив до написання й фальсифікації історії Російської держави. Ця Петрова фальсифікація стала основою для подальших фальсифікацій – написання т. зв. «загальноруських літописних зводів», в яких обґрунтовувалось право Московії на спадковість Київської Русі. На їх основі 22 жовтня 1721 р. Московія оголосила себе Російською імперією, а московітів – росіянами. Так була вкрадена у законних спадкоємців Київської Русі – українців історична назва Русь.

Слідом за цим Катерина II своїм указом від 4 грудня 1783 р. створює «Комісію для складання записок про древню історію переважно Росії» під керівництвом і доглядом графа А.Шувалова, у складі 10 істориків. Комісія мала за рахунок переробок літописів, написання нових літописних зводів та інших фальсифікацій обґрунтувати «законність» привласнення Московією історичної спадщини Київської Русі й створення історичної міфології держави Російської. Усі ці зводи і літописи, як указується в романі-дослідженні В. Бєлінського, є лише у переписаному вигляді, жодного оригіналу. Жод-ного! Усе це вказує на неймовірну за масштабами безсоромності й нахабства фальсифікацію при створенні історії Держави Російської. Комісія працювала 10 років. У 1792 р. «Єкатерининська історія» побачила світ.
Використання найменування назви сусідньої держави – Русі й спотворення її до назви Росія, призвело до виникнення одного з найбільших міфів у світовій історії. Українців оголосили «малоросами» й узялися втовкмачувати цю версію всьому світові. За найменший відступ від цієї версії людей страчували, знищували, засилали в ГУЛАГи. Особливо жорстоким був радянський період. За той час Україна втратила понад 25 мільйонів своїх синів і дочок, які загинули у війнах за інтереси Росії, під час колективізації, на висилках і в катівнях. Отак «старший брат», «великорос» змушував жити «молодшого брата», «малороса» у жорстоких «обіймах любові».
 
Та не можна вічно жити в брехні! Настав час, щоби українські історики написали правдиву історію України, яка ґрунтувалась би не на фальсифікованих імператорами «загальноруських літописних зводах», а на історичних фактах, зафіксованих у документах, зокрема, таких країн, як Польща, Туреччина, Греція, Іран та ін. Люди мають знати правду.
Український журналіст Павло Казарін вважає, що нині Київ може відібрати у Москви своє справжнє ім'я. «Україна здатна так ударити по архетипічним символам Росії, що  двоголовому орлу, того й гляди, доведеться підтверджувати свою родословну», - стверджує він. Ще донедавна режим Януковича всіляко підтримував російські вигадки про наше «малоросійство», вітав регулярні візити московського попа Кирила Гундяєва, поїздки ікононосних байкерів по Криму, проекти спільного підручника з історії. За вказівкою Кремля міністром освіти було призначено українофоба Дмитра Табачника, продовжено строк базування Чорноморського флоту, ухвалено закон про права регіональних мов. Влада усіляко підігрувала Москві в спробах закріпити Україну у сфері свого «імперського впливу».

Тепер для українців настав час згадати свою справдешню історію, уклонитися Володимиру Великому - хрестителеві Русі, київському князю Аскольду, який прийняв християнство за 130 років до Володимира, дати об’єктивну оцінку Переяславській раді. Маємо добре знати й наші корені. Згадаймо, що першою формою української державності була Київська Русь. Давньоруська держава залишила яскравий слід у світовій історії IX–XIII ст., прискорила економічний, політичний і культурний розвиток східних слов'ян і зробила їх рівноправними учасниками політичного життя Європи та Близького Сходу.

Русь — Україна, а не Росія. Українці й росіяни  — абсолютно різні нації, які не мають нічого спільного. Нічого, крім слова «Русь», яке Петро Перший просто поцупив в України. Зорієнтуватися в цій історичній правді нам допомагає і львівський історик Іван Сварник. Він розвінчав міф радянської пропаганди і теперішніх російських істориків, які запевняють, що Київська Русь була «колискою трьох братніх народів». За його словами ці питання дуже детально розглянув професор Грушевський у кількох своїх солідних наукових працях. Він запевняв, що Московія до Київської Русі не має жодного стосунку. Московський народ творився на іншому етно-мовному субстраті, значною мірою угро-фінського походження.
«Росіяни не просто не відновлюють, вони продовжують міф про «колиску», - зауважує Іван Сварник. - Кілька тижнів тому мене попросили поглянути в російську Вікіпедію, і там, замість «Київської Русі», я побачив радянський термін «Древнерусское государство». В такий спосіб вони ліквідовують поняття «Київська Русь», щоб вона навіть не асоціювалася з Києвом. І роблять усе, аби продемонструвати, що Київ нібито підпорядковувався Московії».

Слабкість сучасної Росії полягає, зокрема, у гіпертрофії її символіки. Використання найменування назви сусідньої держави – Русі й спотворення її до назви Росія, призвело до виникнення, можливо одного з найбільших міфів у світовій історії. Газетярі напівжартома радять Києву пройтись серією ударів по міфологемних нирках, а потім націлитися на нокдаун. Мовляв, «люди, не будьте ватниками, увесь час вам упарювали підробку! Купуйте натуральне з Києва. Прямі поставки». А коли у столицях світу підтвердять, що  Ukraine is the real Russia, то це вже буде серйозно.
 
Ідея Русі-України, як прояву альтернативного шляху руського розвитку, широко обговорюється у соціальних мережах. При цьому висловлюється думка, що повернення Україні руського імені та ідеологічна орієнтація на спадщину Київської Русі дасть шанс об'єднати всіх громадян нашої країни, незалежно від мови, на якої вони розмовляють, і релігії, яку вони сповідають. Внутрішня єдність Русі-України при збереженні розмаїтості її етнічних груп дозволить перенести ідеологічне протистояння з нашої території на територію Росії й реально претендувати на першість як у просторі руської цивілізації так і за її межами.                                                                                              
                                                                                  
Сергій Горицвіт, незалежний журналіст,
для "Волі народу"

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh