Крім того, він часто говорить про справедливість, але нічого не робить для того, щоб зменшити різницю між пенсіями і зарплатами "слуг народу" і простих українців
Адже в Україні ця різниця досягає кількадесят разів, у той час, як у демократичних державах - не перевищує 4-5 разів.
Валентин Кожевніков: ДОСВІД УСІХ ПОПЕРЕДНІХ ВИБОРІВ
Уже в 1992 році, зразу після відновлення незалежності, «друзі» українського народу, що володіли нашими ЗМІ, почали навіювати нам думку про те, що шлях до справжньої незалежності буде довгий і важкий: "Мойсей 40 років водив ізраїльтян по пустелі, поки вони не дозріли до самостійного життя. Йому довелося навіть знищити половину народу…"
Наші (а може й не наші?) політики настільки довірилися цим підступним порадам, що й не побачили, як естонці, латиші, литовці швидко пішли вперед, хоч у них проблем із Московією було не менше, ніж у нас. Просто українці – великий народ, і для вирішення проблем такого народу треба було знайти гідного лідера. Не знайшли, не побачили. Бо у нас було більше "друзів" –радників, і наші політики дослухалися до них, а не шукали, як швидко пройти кризу після визволення.  

А «друзі» нашого народу як збоку Москви, так і від міжнародної мафії, часу не втрачали:  разом організували політичну кризу 1993 року і замість не здатного ні на що добре Кравчука шляхом нахабної фальсифікації спромоглися нав’язати нам пРезидента Кучму. Він серйозно поставився до порад «друзів» України, поставив на відповідальні посади чужих агентів і злочинців (табачників, шмарових, кремінів, пустовойтенків, кінахів, боделанів, кернесів, януковичів, звягільських), і всі разом так щедро винагороджували себе, своїх радників за кордоном. Так масштабно розтринькували народне майно, що за 10 років перетворили найбагатшу державу в банкрута, а рівень життя народу зробили найнижчим у Європі, народ довели до злиднів.
А згадайте, кого ми обрали у Верховну Раду, коли президентом став Ющенко. На яку підтримку Верховної Ради мав сподіватися народний президент Ющенко, коли депутатами ВР ми обрали комуністів Симоненка, регіоналів Януковича, «Батьківщину» Ю.Тимошенко, соціалістів  Мороза, які всі разом мали парламентську більшість і заблокували всі реформи Ющенка. Бо він зумів провести до ВР, здається лише 70 депутатів від «Нашої України». Про що думали виборці?

Точно так за ворожі до нас сили ми голосували й на виборах 2010 р. Українці не підтримали жодного патріотичного кандидата в президенти. Тоді у другий тур президентських виборів вийшли вже добре відомі своїми московськими зв’язками Янукович і Тимошенко. Нам пощастило, що Путін більше довіряв Януковичу, і цей бандит став «президентом». Ми його  скинули. А якби перемогла Юля, то ми довго не змогли б збутися її.

Дострокові вибори 2014 р. (після Майдану Гідності!) не стали винятком. Люди в першому турі обрали не патріота, а добре відомого своїми здібностями виринати в таборах переможців олігарха Порошенка. Та й на другій та третій позиціях вслід за переможцем не було патріотичних політиків. Тобто українці вперто уже в першому турі всіх виборів ігнорують патріотичних кандидатів. Дехто навіть стверджує, що українці не бажають мати свою державу, чесно працювати на неї, обороняти від ворогів…

Може, тому й на виборах 2019 р. жоден патріотичний кандидат не увійшов у трійку лідерів, а президентом став не політик, а відомий своїм українофобством комік, який здобув популярність не лише своїм цинічним, схожим на сміливість, висміюванням справді корупційної й хабарницької влади Порошенка, а й своїм недотепним невіглаством у питаннях української мови, культури, звичаїв нашого народу, до якого (і до його пращурів) у нього збереглося агресивне ставлення.

З обранням Порошенка почався новий етап війни за Україну. Тоді права на управління Україною, окрім московських спецслужб Путіна, пред’явили агенти міжнародної олігархічної мафії. Вони з 1991 р. весь час боролися проти українців, але працювали в тіні московських агентів. А Порошенко почав відкрито відстоювати незалежність України від Путіна. Але не для того, щоб дбати про українців. Він навіть українську мову не захищав, вважаючи що мовна проблема вже вирішена, оскільки наші вояки на Донбасі розмовляють «русскім язиком». Порошенко дбав про незалежність від Москви, щоб купити українську землю і позбавити український народ матеріальної бази свого існування в Україні і права мати свою державу. Чи не тому він почав говорити про приватизацію землі, і одночасно про подвійне громадянство з Ізраїлем?

Результати опитувань 2021 р. свідчать, що, якби вибори відбулися сьогодні, то українці, наслухавшись Зеленського, Порошенка й Медведчука, віддали б за них найбільше голосів. Чому українофоби підтримують Медведчука? Тут усе ясно: він з молодих літ - заклятий ворог нашого народу, тому є найкращим кандидатом для тих, хто хоче зробити з України російську губернію.

А чому так багато навіть патріотичних виборців ще й досі симпатизують Порошенку? Бо не розуміють, чого Порошенко мовчить, коли його питають, чому він не пройшов люстрацію, яким чином він за час свого президентства зумів розбагатіти на 800 мільйонів доларів, чому за 5 років президентства так і не покарав ані тих, хто розстрілював Героїв Майдану, ані тих, хто за попереднього режиму проводив антинародну політику, ані тих, хто обкрадав український народ в мільйонах і мільярдах доларів, ані тих хто під час війни зраджував Україну…  А потому, кого він призначав на найвідповідальніші посади в своїй адміністрації, в уряді, прокуратурі тощо (ложкіних, яценюків, гройсманів, гонтарєвих, луценків, авакових, насірових…) видно, що він системний українофоб і що про права і добробут українців ніколи й не думав.

Легше збагнути тих наївних українців, які готові ще раз проголосувати за Зеленського. Бо дуже важко розібратися в хитрих ходах мафії, яка керує Зеленським. Хоч по тому, що цей «слуга чужого народу» уже зробив на посаді президента України для того народу, цілком однозначно можна визначити як їхні цілі, так і засоби досягнення мети. Адже українці довірливі та ще й не шанують своїх пророків, мислителів, патріотів. Хоч про підступність юдеїв кількадесят разів у «Кобзарі» писав Тарас Шевченко, хоч Іван Франко впродовж свого життя давав приклад вірного служіння народу, хоч геніальна Олена Пчілка (мати Лесі Українки) попереджала співвітчизників: «Ні, не дай Боже, щоб наш край опинився в повній владі сього племені, – особливо страшного для наших покволих людей. Воно мов шашіль сточить нашу країну, засмокче наш люд», народ уперто вже 30 років довіряє керівництво державою не своїм лідерам, а хитрим представникам ворожих до нас меншин. Тож, хіба ще комусь не ясно, що сьогоднішній кризовий стан держави навмисне творився, аби довести найбагатшу країну світу до дефолту, взяти кошти для погашення боргів у наших ворогів на невигідних умовах і таким чином перетворити Україну в домініон своєї держави. Хто ще не знає, що сьогоднішній рівень життя є результатом тривалого керівництва державними справами ворожих до нас нацменшин, що дало їм можливість вивести з України  не менше двох трильйонів доларів? Саме так за часів польського панування вони позичали українським селянам гроші, щоб за борги забирати у них землю.

То й тепер у Зеленського саме така політика: він підвищує пенсії та стипендії, збільшує оклади, і все це робиться не шляхом розвитку власного виробництва і підняття української економіки, а за кошти МВФ, щоб збільшити нашу залежність від кредиторів. Крім того, він часто говорить про справедливість, але нічого не робить для того, щоб зменшити різницю між пенсіями і зарплатами «слуг народу» і простих українців. Адже в Україні ця різниця досягає кількадесят разів, у той час, як у демократичних державах - не перевищує 4-5 разів. Підступні агенти чужих спецслужб, використовуючи всі ЗМІ, церкву, освіту, прищепили нашому довірливому народові думку: треба зробити так, щоб в Україні всім було добре жити. Воно було б і не погано, якби ті ж таки агенти не використали нашу толерантність, щоб утворити в Україні кількасот партій і тисячі організацій, які розпорошили патріотичні сили і не дали народу об’єднатися навколо однієї або двох партій і обрати свою владу.

Отже всім патріотичним українцям, які розуміють небезпеку для народу і держави від результатів майбутніх виборів президента, треба об’єднатися навколо одного кандидата, навіть всупереч рішенням передвиборчих конференцій своїх партій і організацій. Для патріотів українського народу гасло «Україна понад усе!» має стати вищим від усіх партійних рішень і вище особистих амбіцій. Кожен українець має розуміти, що лише патріотична українська влада відкриє кожному з нас шлях до втілення всіх своїх планів і побажань, дасть можливість брати участь у побудові сильної й багатої України. Роботи всім вистачить. І справедливих зарплат теж.  Це всі розуміють, але об’єднатися не вміють. Тож думайте, українці!

Валентин Кожевніков, письменник, кандидат географічних наук             

Коментарі