В Україні є унікальна скрипка роботи Андреа Гварнері 1667 року
Скрипка справді унікальна. Вона антикварна, колекційна, ігрова.
На її нижній деці видно напис (клеймо) латинню: "Andreas Guarnerius fecit Cremone fub titulo Sanctae Teresiae 1667" ("Зроблено Андреа Гварнері у Кремоні під титулом Санта-Терези 1667 року").
Цю скрипку Андреа Гварнері виготовив у віці 41 рік, на піку своєї майстерності. 

Ще у 1974 році експертизу скрипки роботи Андреа Гварнері проводив головний експерт державної колекції СРСР професор Б. В. Доброхотов, який був абсолютно впевнений у справжності цього інструмента.
На основі певної подібності даної скрипки до двох інструментів Андреа Гварнері з державної колекції професор стверджував, що це одна з тих скрипок, які князь Микола Борисович Юсупов-молодший (1827–1891) - відомий музикант і колекціонер - подарував скрипалю-віртуозу - "українському Паганіні" Каролю Ліпінському, від якого скрипка в кінці XIX століття потрапила в Україну.

Андреа Гварнері
народився у 1626 році у місті Кремоні (Італія). Він був учнем скрипкового майстра Аматі і родоначальником родини майстрів Гварнері. Андреа Гварнері все життя працював у Кремоні, де і помер у 1698-му.
У Кремоні з XVI-го століття і до наших днів знаходиться «Музей скрипки» («Museo del Violino») — музичний музей, найбільш відомий своєю колекцією струнних музичних інструментів, до складу якої входять скрипки, альти, віолончелі та контрабаси, зокрема знамениті струнні інструменти відомих скрипкових майстрів - Страдіварі, Гварнері, Аматі.
На думку експертів, найкращі екземпляри скрипок Гварнері за окремими параметрами перевершують найкращі інструменти Страдіварі. Люди, які в цьому тямлять, цінують їх за теплоту звучання і якийсь особливий тон. Цікаво, що знаменитий віртуоз Нікколо Паганіні надавав перевагу скрипці Джузеппе Гварнері дель Джезу (внука Андреа Гварнері). Цей майстер був найвидатнішим представником родини Гварнері. Не випадково, за свою майстерність, за талант від Бога він був прозваний «дель Джезу» (від Ісуса»).

Найважливішими доказами справжності скрипки є… її вага і, звичайно, найголовніше - звучання. Ця скрипка надзвичайно легка (сучасні скрипки набагато важчі). А чому вона легка? Вона виготовлена з корабельної ялини (дуже міцної), яку замовили турки в Альпах для корабельних мачт. Потім її сплавили, вона лежала в морі. Але з якихось причин кораблі турки так і не побудували і вирішили цю деревину продати. Її купили італійці. Знову сплавляли морем. Після цього дерево ще пролежало невідомо скільки в Генуезькій бухті. Потім цю корабельну ялину склали штабелями на березі, щоб висушити. А в Італії якраз був пік виробництва скрипок! Майстри звернули увагу на унікальну деревину, яка підходила по всіх параметрах. Зокрема, там не було смоли. Поки ялина лежала, бактерії ту смолу… з’їли! Залишилося лише пористе дерево. Саме воно дає такий звук скрипки. Сучасними методами цей процес неможливо відтворити. Та й бактерій тих уже давно нема: екологія змінилась. Це дерево ще залишилося. Воно дуже дороге. Але зараз немає скрипкових майстрів такого рівня. Сучасна скрипка з такого дерева коштує близько 30 000 євро.
Отже, справжність старовинної скрипки можна легко і точно визначити навіть із заплющеними очима – на вагу! Ну, і звичайно, видно витончений почерк майстра! Зараз так не зроблять. А тут у всьому відчувається дух Італії!   

Та й звучить скрипка неперевершено. Українські скрипалі, яким пощастило на ній зіграти, відзначають чистий насичений звук і характерні обертони, які не почуєш у жодній сучасній скрипці.
Пишаймося раритетами, на які багата Україна!

На жаль інструмент, про який іде мова, не приносить насолоди слухачам та світовій музичній спільноті, оскільки рівень еліти (музичної) впав майже до нуля.

Зореслав Домбровський, мистецтвознавець   

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh