Нам потрібна не релігійна війна, а мир, але не "русскій", який приніс нам лише смерті та руїну, - Наталя Дзюбенко-Мейс, письменниця, громадський діяч
ЩОБ СИНАМИ СВІТЛА МИ СТАЛИ…
Звісно, я розумію чим викликаний благосний тон промов наших державників і святих отців. Ніхто не хоче кривавих протистоянь, силового варіанту. Але ж не можу не чути прокльонів до сьомого коліна, які линуть з амвонів церков Московського патріархату. Шипінь і погроз Кремля. Залякувань.

Я сприймаю вісті з Константинополя, як відновлення історичної справедливості та, насамперед, як прояв Господньої благодаті. Реакція Росії, реакція Кремля цілком прогнозовані. Відпливає від Росії цілий материк українського люду на якого можна було впливати через православних батюшок. МПЦ одномоментно стає не найвпливовішою, не найбагатшою. Не володаркою православних душ усього пострадянського простору, а просто помісною церквою, серед інших православних церков, чия сумнівна легітимність і канонічність, поставлена сталінськими декретами, іще потребує підтвердження. Морок, середньовічне мракобісся, порожня бездушна обрядовість… Зверхність і пиха. І це ще мало сказано про українські церкви МП.

Ми не забудемо, як у них благословляли донецьких сепаратистів, відмовлялися відспівувати наших героїв. Відмовляли в поховальному обряді навіть новонародженим дітям. Глибоко ворожа до України і українців релігійна структура безкарно, протягом усіх років нашої незалежності транслювала ідеологію «русского міра», відмовляла нам у праві вибору в які храми нам ходити, як і за що, за кого молитися. У тому, що розпочалася і продовжується на нашій благословенній землі кривава війна, гинуть наші герої, багато в чому смертна вина лягає і на «стовпів» московської церкви.

Я не закликаю до насильства. Українці – мудрий народ. Але нині настав час бодай дати пряму і безпосередню інформаційну відсіч імперському безумству, яким переповнені московські та промосковські ЗМІ, Інтернет, голубі екрани. І закликати українських мирян, священників, яким дорога земля, дарована Господом, які вболівають за духовне здоров»я і мир своєї пастви ні, не увійти, а повернутися до своїх справжніх духовних витоків. Тих церковників, для яких хистка «канонічність» свого часу стала на заваді стати в коло тих українських церков, для яких понад усе були Бог І Україна.

Нас закликають толерувати вірян московської церкви. Гарантують права. Себто гарантують, що наші святині і надалі залишаться в руках чужої держави, яка розв’язала проти нас війну? Я ж перекована, що майнові права повинен визначати Закон. І це вже питання до Верховної Ради – нашого законодавчого органу. Шановні законодавці, ми чекаємо.
Нам не потрібна релігійна війна. Ми хочемо миру. Але не «русского», який приніс нам лише смерті та руїну.«Щоб синами світла ви стали» - каже Писання. Так. Щоб синами світла ми стали. Щоб світло Христового воскресіння осяяло темряву наших душ.

Зі Святою Покровою, друзі! З Днем Захисника України!!!

А нині я на скіпочку зітлію.
Лягли на душу люті холоди.
Прости і проведи, Свята Маріє,
Крізь чорну ніч вселенської біди.

Тремтить обріз в руці несамовитій,
Хлопчини очі гаснуть золоті,
Бо навіть переможці завжди з битви
Когось несуть додому на щиті.

Моя Вкраїна в горі і недузі
Вогнями й кров’ю випалена вщерть.
Мої живі, мої полеглі друзі,
Лише не смерть, молю, лише не смерть!

Он котрий раз все крутять на екрані
Як пада долі, зводиться і знов…
Хлопчина юний. Йде війна з тираном…
Але не кров, молю, лише не кров…

Я знаю, що в героїці жертовній
Є нетутешня і страшна краса,
Та я прошу, хоч трішечки любові
Тут на землі, і там на небесах.

Святая Мати, вічна, милосердна,
Молю тебе прости і проведи
Своїх дітей, натхненних і упертих
Крізь чорну ніч вкраїнської біди.

Наталія Дзюбенко-Мейс, письменниця, громадський діяч
Інф. із сторінки автора у Facebook

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh