Олександр Горобець: "ЯКЕ ЄВРОБАЧЕННЯ? 10 000 ДОМОВИН ДАВ СХІД, ЩОДОБИ УБИТІ, ТРАУР, А ЇМ ПІСНІ ДАВАЙ. ІДІОТИ!"
Відповідь баришні Ользі Кобець, якій хочеться танців з офіцерами...
Тут, така собі доглянута жіночка Ольга Кобець, котра, якщо не помиляюсь, служила чи і нині служить у структурах, пов`язанних з нашою діаспопрою, на чім світ стоїть громить мене за те, що я стверджую: негоже ці "дикі танці" з улюлюканням, що звуться Євробаченням, проводити у державі, яка третій рік поспіль заливається кров'ю від війни з агресором.

Я стверджував і тепер кажу: подякуйте, вожді-правителі, Джамалі за доставлену радість перемоги, і віддайте фінал бівлорусам чи полякам, можливо, тим, хто там черговий був у списку минулорічних переможців. Скажіть, що нам нині не до гучних фестивалів. У нас біда заглянула в десятки, сотні тисяч сімей. У нас два мільйони біженців! А як живуть ті бідові українці, хто залишається роками під постійними обстрілами?! А скільки поранених, контужених? Скільки з'явилося сиріт... Агітувати за музику й танці у столиці протягом цілої декади воєнної пори, можуть лише, даруйте, невігласи, або люди з психічними розладами. Така ось моя точка зору стосовно цього всього.

Знаєте, який пані Кобець висовує аргумент проти мене? Мовляв, Олені Телізі, яка загинула ще в період Другої світової війни, розстріляна фашистами у Бабиному Яру, дуже подобадись якісь там іноземні офіцери, котрі весело танцювали десь там на балу, відправляючись на фронт. Закликає мене те місце в текстах п. Теліги перечитати, нехай мені, мовляв, стане соромно... Ні, я не кажу, що в державі має зупинитися весь кульутрний процес, що геть потрібно забути про пісні і танці. Але ж Євробачення - це фестиваль, але для багатьох і багатьох незрозумілого трубадурства, який насправді нічого не несе для України. Нічого! Тому я й написав такого пані О. Кобець листа: "Висловлюсь з приводу Євробачення, веселих іспанських офіцерів, і штучно приліпленої вами сюди ж, покійної, Олени Теліги...

Я хотів би вас запитати, пані: у вас, не дай Боже, ніхто не загинув, нікого не підстрелили в Донбасі? Ви нікого не хоронили з російсько-української війни? Якщо ні, то не базікайте, будь ласка, нахабно про те, що треба, щоб на майдані стояв народ навколішки, проводжаючи загиблих в осатнню путь, а подібне тут, на жаль, відбувається практично регулярно, ледве не щотижня, а за кілометрів два від цього місця - на лівому березі Дніпра, тут же, у Києві, щоб лилася невпинною рікою музика на вашому довбаному Євробаченні, лунали сміх і били в барабани дурноваті "дикі танці". Це треба нелюдями бути, щоб не розуміти безглуздість ситуації: так гучно, буквально на весь світ веселитися у період війни, коли кривавий караван загиблих не кінчається...

Подібне - вищої міри блюзнірство. Ось позавчора, у суботу 24.02.2017 р, двоє загиблих наших військових, вчора, в неділю, 25 лютого ц.р., знову двоє. Хіба не видно, не зрозуміло, що тривають страшні чергові лиховісні "криваві жнива", влаштовані московітами. Що, пані Ольго, вам байдуже, ваших близьких, рідних в окопах Донбасу немає? Вам свербить на музику? Це - святотацтво. Хоча вам, либонь, цього не збагнути...

На моє щире переконання, Євробачення в Києві - це все одно, що широкомасштабні торгівельні стосунки України й ОРДЛО. Владі вигідне Євробачення, позаяк, мовляв, воно доказує, що ніякої війни немає, хоча гроби пливують у міста і села наші суцільним потоком. Залишилося, щоб у ложах на Євробаченні виділяли найкращі місця для головних бойовиків-бандитів з Донбасу, у центрі з Гадею, як рожою в квіту...

Олександр Горобець, письменник, журналіст
Інф. із сторінки автора у Facebook

Коментарі