За мірою досягнення успіхів медицини в продовженні людського життя розширюватиметься визнане суспільством тлумачення права на "хорошу смерть".
Евтаназія в перекладі з давньогрецької мови означає "хороша смерть". У цього терміна є кілька тлумачень, в тому числі й такі, які вважаються прийнятними практично в усьому світі.
Наприклад, якщо невиліковно хворий знає, що він через короткий час помре без прийому деяких препаратів (таких як інсулін при діабеті) або без проходження деяких медичних процедур (таких як гемодіаліз або пересадка нирки при хронічній нирковій недостатності), то у нього є можливість вибору. І він знає, що ніхто не змусить його продовжувати своє життя. А в українських умовах держава радше підштовхне до протилежного вибору. Зокрема, цьогоріч хворі, які страждають нирковою недостатністю, можуть залишитися без медичної допомоги через скорочення фінансування медзакладів.

Вибір, дозволений всюди

Є можливість вибору і у хворих, яким пропонується лікування в стаціонарних умовах. В Основах законодавства України про охорону здоров?я є стаття 43 «Згода на медичне втручання», в якій сказано, що згода пацієнта «необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування». У квітні 2007 року ця стаття була доповнена прямою нормою про те, що пацієнт «має право відмовитися від лікування».

Ті, хто відмовився від послуг медиків, не вважаються самогубцями ні державною статистикою, ні церквою, ні суспільною мораллю. У цього є одна вагома причина: лікування, процедури, препарати коштують грошей, яких у пацієнта може не бути. І навіть якщо хворий має в своєму розпорядженні якісь заощадження, він може віддати перевагу, щоб вони дісталися дітям і онукам, ніж витратити їх на лікування. Такі вчинки зазвичай називають не самовбивством, а самопожертвою.

З аналогічної причини не вважаються вбивцями родичі, що дають згоду на відключення людей, які впали в кому, і жертв нещасних випадків від апаратів, що штучно підтримують життєдіяльність. Також не вважаються вбивцями і медики (а з ними й власники медустанов, в тому числі держава), якщо вони не доклали всіх можливих зусиль для продовження життя хворого або потерпілого через те, що у них не було на це грошей.

Якість життя і смерті

Узагалі, поки йдеться про незроблені (через нестачу коштів) кроки для продовження життя, оцінки «вбивця» і «самогубець» не застосовуються — вони виникають тоді, коли заходить мова про зроблені кроки для наближення смерті. Фахівці з логіки можуть скільки завгодно стверджувати, що «незроблені кроки для продовження життя» мають відноситися до «зроблених кроків для наближення смерті». Але суспільство звикло протиставляти ці дві категорії і вважати, що перша з них — це зовсім не гріх, а одвічна трагедія роду людського, тоді як друга повинна засуджуватися і каратися. У статті 52 Основ законодавства України про охорону здоров?я йдеться, що «медичним працівникам забороняється здійснення евтаназії — навмисного прискорення смерті або умертвіння невиліковно хворого з метою припинення його страждань».

На сьогодні активна евтаназія в сенсі асистованого самовбивства (добровільного відходу з життя за допомогою лікаря або родичів) офіційно дозволена, з більш-менш жорсткими обмежувальними умовами, тільки в декількох країнах світу. Це Японія (1962), Нідерланди (2000), Бельгія (2002) і Люксембург (2009). У швейцарському кантоні Цюріх активна евтаназія дозволена з 1941 року, і він давно здобув славу центру «суїцидального туризму». У США з 1997 року асистоване самогубство дозволено в штаті Орегон, з 2008-го — в штаті Вашингтон. А втім, на початку лютого нинішнього року американська преса з подивом для себе з?ясувала, що питання про дозвіл на асистоване самогубство розглядатиметься протягом кількох місяців законодавчими зборами як мінімум ще в десяти штатах країни.

У пошуках відповіді на питання, чому законодавці значною мірою незалежних один від одного адміністративно-територіальних одиниць США раптом одночасно вирішили розглядати це питання, експерти з?ясували, що на законодавців десяти штатів тиснули ініціативні групи, створені представниками покоління бебі-бумерів. У США до цього покоління належать приблизно 70 млн. жителів — це ті, хто народився у роки різкого підйому народжуваності протягом перших двадцяти років після закінчення Другої світової війни. Як зазначає медичний портал «Здоров?я України», масштабні дослідження останніх років, результати яких публікувалися в американській пресі, показали, що до старості багато бебі-бумерів приходять з дуже поганим здоров?ям: «Вони будуть жити довше, ніж покоління їхніх батьків, але гірше за них через хронічні хвороби. Налякані перспективою рослинного життя в якому-небудь інтернаті для інвалідів чи у відповідному відділенні будинку престарілих, багато бебі-бумерів хочуть отримати за законом право на гідний відхід з життя. Перспектива смерті лякає їх набагато менше, ніж життя «овочу», людини у вегетативному стані, наприклад, після інсульту».

Можна припустити, що подальші успіхи медицини приведуть до ще пильнішої уваги до якості життя в пенсійному віці, включаючи і якість смерті у разі невиліковної хвороби. Днями дослідники з чиказького Інституту здорового старіння імені Раша (Rush Institute for Healthy Aging) оприлюднили прогноз, згідно з яким у найближчі десятиліття США зіткнуться з різким зростанням кількості осіб з хворобою Альцгеймера, оскільки населення стрімко старіє. До 2050 року кількість пацієнтів з цим захворюванням досягне 13,8 млн. (дані 2010 року — 4,7 млн.). Природно, подібне чекає й інші країни, насамперед Японію і країни Західної Європи. Тому слід готуватися до поступового ослаблення позицій супротивників евтаназії: кожне нове покоління ставитиметься до цієї ідеї більше терпимо, ніж попереднє, побільшає кількість країн, де легалізовано асистоване самовбивство (насамперед у Європі), а це впливатиме на громадську думку в інших країнах.

Україна, ймовірно, відставатиме як за тривалістю життя, так і за якістю життя, зокрема, за якістю того медичного обслуговування, яке може дозволити собі середньостатистичний пенсіонер. До того ж в Україні в порівнянні з США і більшістю європейських країн набагато складніше (під приводом запобігання розповсюдження наркотиків) отримати опіоїдні знеболювальні. Зважаючи на це було б необачним прогнозувати, що Україна не легалізує евтаназію «ніколи» або «однією з останніх у Європі». Українцям властиво завчасно готуватися до гіршого, і право на евтаназію може виявитися одним з таких запасів на чорний день.

Ірина Вінчук

Інф.: kirovograd.comments.ua

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh