Анатолій Наумов: АВТОНОМІЯ ДЛЯ "ІУДУШКИ"
Навіть сліпоглухому видно й чути, що знаменита зе-формула “надо пєрєстать стрєлять”не зупинила на Донбасі ні обстріли, ні вбивства.
А на мою думку  - і не змінить (а я там змушений був підставляти свою голову під вільно літаючі міни всі останні п’ять років, тож добре знаю ситуацію), аж допоки не зупиниться Путін у своєму маніакальному намаганні підкорити Україну. Іншого, поки жива ця потвора, не буде. Така вже вона, імперсько-кремлівська природа існування російського правлячого класу на цій грішній планеті. Їм вєлічіє подавай, а воно без України для них якесь неповноцінне – тож будуть розбійничати в намаганні оволодіти нею до останнього, незважаючи на жодну миротворчу формулу, в тому числі і німецького Штайнмайєра. Звісно, розвести війська ще можна, а от провести вибори на умовах Путіна без українського контролю за спільним кордоном – то така ілюзія, що вимагає не зовсім культурних висловів.   

Окуповану територію Донбасу путінський режим може формально повернути в Україну лише, тримаючи її на короткому повідку і використовуючи в ролі троянського саблезубого коня-тигра. Тож і виторговує для створених ним фейкових «лнр» та «днр» автономію чи ще якийсь особливий статус.
Раші-тудей треба, щоб ці штучні утворення мали свій парламент, суди, прокуратуру, свій «язик», свою озброєну поліцію, а ще й право укладати міжнародні союзи. Тобто, щоб вони були фактично державами в державі, і ніякий Київ щоб не  тільки не зазіхав на таке не бачене ніде правове безмежжя, а ще й фінансово утримував ці псевдоавтономії.
А тепер трохи поміркуємо, з якого бодуна нібито треба надавати окупованій території Донбасу такі царські повноваження.

Тут що – мешкає якась окрема етнічна спільнота, яка має право на самовизначення, так би мовити, за визначенням? Наприклад, як баски чи каталонці в Іспанії, чеченці в Росії чи шотландці на британських островах? Так ні ж – в Донецькій області чисельно переважають українці (дані останнього перепису населення), в Луганській теж. Правда, майже поголовно насильницьки зросійщені, тим не менше.
Не спрацьовує і та путінська теза, що начебто більшість населення на Донбасі повстала проти «київської хунти» і захотіла сама визначати на референдумі, як їй далі існувати. Внаслідок чого, мовляв, і почалася «громадянська війна».

Але ж не секрет, що тут спочатку «запалювали» різного штибу маргінали, вимагаючи кожен своє. Одні – негайного повернення Совєцького Союзу, інші – не менш термінового возз’єднання  з Росією, ще хтось волав про «Домбас-нє-завісім». А вже коли за командою із Кремля масово повилізала із своїх схронів його місцева агентура, а потім почалось масове завезення тітушок із Ростова, анархічний протест перетворити на сепаратистський було як раз плюнути.

Але цього було замало для розхитування ситуації – і тоді десантували в Слов’янську феесбешний підрозділ Гіркіна-Стрєлкова. А слідом подалася на Донбас загітована путінським зомботелевізором всіляка мерзота із рашенської глибинки, для ефективного використання якої командирували у бойову «відпустку» кадрових офіцерів, а в критичні моменти (згадаємо Іловайськ чи Дебальцево) і регулярні частини російської армії.

От і маємо в підсумку у «апалчєнія» лише танків ледь не більше, ніж у всієї Європи. Тим не менш кремлівський «іудушка», нагадуючи своїм пропагандистським ієзуїтством відомого літературного персонажа, продовжує всім впарювати, що в Донбасі начебто «громадянська війна» і його Раша-тудей там ніяким боком. Хоча чомусь громадяни фейкових республік десятками тисяч кожного божого дня прориваються на блок-постах в Україну – і чомусь не воювати. І їх також чомусь ніхто не вбиває там.

Ну і таке ось із набору гібридної аргументації: мовляв, якщо майданівцям можна було буром проти влади, то чому донбасівцям зась? Тож пояснюю особливо тупим: одна справа – виступати проти органів влади, але берегти рідну країну, і зовсім інша – проти влади з метою територіально відокремитись, що і є класичним колаборантством. Зазирніть в конституцію будь-якої країни, почавши з російської –  в них усюди такі територіальні «хотєлки» кваліфікуються як злочин. А у випадку застосування колаборантами зброї держава просто зобов’язана дати відсіч. Принагідно згадайте, в які руїни перетворила Росія чеченську столицю Грозний лише за спробу вийти із складу федерації.

Тож, враховуючи імперську природу російської агресії, формула автономії для кремлівського «іудушки» та його кривавих поплічників на Донбасі тягне лише на українську дулю. А якщо піти на поступки «хотєлкам» Путіна з його танковими армадамина нашій землі, то доведеться адресувати її (дулю) самим собі– та ще й з маком у вигляді мільярдів розплати за інфантильну довірливість.

Анатолій Наумов, письменник (вчора, 5 років, Донецьк, сьогодні – переселенець на материнській землі)
для порталу "Воля народу"

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh