РАБИ ІДУТЬ
       Вірш як застереження і "тітушкам" і тушкам
       типу В.Олійника, члена партії регіонів, нардепа.  
                                                                      Автор
 Раби ідуть. Куди не знають,
 Їх наче псів кудись ведуть,
 Штовхають в спину, зневажають
 Згинають в три дуги і гнуть.

Раби ідуть, без прав, ідеї,
Без честі, гордості, чеснот,
Без думки власної своєї,
Для неї у них зашито рот.

Раби ідуть. Їм зараз скажуть,
Що, як, коли і де робить,
І маслом бутерброд намажуть -
Рабів потрібно задобрить!

Раби ідуть. Немов на плаху,
Дурна гримаса на лиці,
Бо так приємно  гроші пахнуть
Ті, що  в кишені, чи в руці.

Раби ідуть і ще не знають -
Об них же ноги й обітруть!
Дадуть під зад, порозганяють,
І в нове рабство продадуть!

Раби ідуть. Їм невідомо,
Що то злочинний,  підлий путь.
Вони ідуть від свого дому
Туди, де кусень подадуть!

Раби ідуть. Когось там гробить,
Чиюсь свободу затоптать,
Але як тільки раб те зробить,
То вік свободи не видать!

Раби ідуть. А їхні діти
Чужим вдавилися шматком,
Бо все прощається у світі,
Крім добровільно стать рабом.
                           
Олег Чорногуз, письменник, номінант на Шевченківську премію 2014 року,
для "Волі народу"

Коментарі