Шості роковини розстрілів на Інститутській
Поки офіційна держава ще вшановує Героїв Небесної Сотні – Сівохи, Бужанські, Портнови реанімують "беркутів", - Андрій Білецький.
"Беркути" Маринченко, Тампура, Зінченко і Аброськін, що звинувачуються в розстрілах людей на Майдані, потрапляють у список Путіна-Зеленського на обмін. Суд відпускає всіх на волю і "беркути", обміняні на наших солдат, їдуть в "ЛДНР". Потім наче повертаються в Україну, ще й пишуть листа президенту про "збройний переворот" у 2014-му і про "борг і наказ", який вони виконували.

Вчора у Верховній Раді вшанували Героїв Революції і внесли це в протокол, опублікований на сайті. А потім слово Герої прибрали. Річ у тому, що юрист Януковича Портнов виклав про це незадоволений пост зі словами "бегом исправлять". "Слуги", на догоду ваті, побігли виправляти.

Який сенс у цих подіях? Частина України отримує сигнал. Вата, потираючи руки, чекає на омріяний реванш над "радикалами", а терористи і злочинці бачать, що вбити українця за те, що він українець, не отримати покарання і ще залучитися підтримкою частини людей – можливо. Росія захопить ще пару десятків українців і виміняє всіх.

Шості роковини розстрілів, а за злочини й вбивства ніхто так і не відповів. Ні з Генпрокуратурою, ні з "реформованим" Офісом Генпрокурора. Натомість "політика примирення і єдності" диктує Україні, що старі образи треба забути. Яка різниця, хто там що робив 6 років тому, скільки загинуло людей, хто стріляє на Донбасі та наскільки особливий статус.

Яка різниця? Давайте жити дружно. Політика сьогоднішньої влади намагається переконати суспільство, що не такими вже і винуватими були ці "беркути", більше варто боятися радикалів. Зробити це різко вони не можуть, тож грають "в довгу". І поки офіційна держава ще вшановує Героїв Небесної сотні – Сівохи, Бужанські, Портнови через інтернет і телевізор реанімують "беркутів", об'єднують вату і готують ґрунт. А бояться лише одного – нашої відсічі.

Революція 2014-го була подією, де сконцентрувалася небайдужість українців. І зробила свою справу. Сьогодні ж їхня зброя – наша втома. А раптом всі ми махнемо рукою, забудемо, пропустимо мимо вух. І самі не помітимо, як країна стане придатком до східного сусіда. Боротися далі – наш борг перед Небесною сотнею. Від нашої небайдужості зараз залежить, чи не стане марним Вчинок людей, які гинули на Інститутській і Грушевського. І чи бути взагалі Україні.

Андрій Білецький, лідер партії «Національний Корпус», засновник полку Азов
Інф.: blogs.pravda.com.ua

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh