Дякуй своїй долі!
В останній закордонній поїздці я прочитав у місцевій газеті чи то анекдот, чи то бувальщину, чи то закодований месседж мені особисто від невідомого адресата (правда, я здогадуюсь, хто він).
Отже, новорічна ніч, молодика очікує в ресторані чудова дівчина, яку він насилу умовив разом зустріти бій курантів. До бою залишається хвилин десять. А він ніяк не може припаркуватися - вже годину кружляє навколо кварталу, але всі місця забиті. Він розуміє, що дівчина не простить, і тому волає до останньої інстанції - до Всевишнього: "Господи, допоможи мені! І тоді після Нового Року я кину пити, займуся благодійністю, буду добрий, справедливий і милосердний!". І, о диво! Найближча припаркована машина заводиться і починає виїжджати. Він тут же ставить машину на звільнене місце і сухо каже: "Господи, все відміняється, я вже сам знайшов місце!".

Можу уявити подальшу долю цього хитромудрого громадянина, і відносини його з чудовою дівчиною, і майбутній крах його кар'єри. Але справа не в цьому.

А справа в тому, що ми не завжди розуміємо, що всім чудесам - маленьким, великим - які трапляються в нашому житті, всім удачам, успіхам, просто приємним подіям ми завжди комусь зобов'язані.

Іноді це непомітна підказка друга. Іноді це ненав'язлива любов подруги. Іноді промашка недруга або начальника. Але за всіма подібними подіями хтось стоїть.

Прекрасний філософ Мерло Понті стверджував, що особистість людини не тотожна ні його фізичній оболонці, ні творчій силі його персональної свідомості. Особистість - це і конкретне тіло, і персональна свідомість, і, перш за все, ті люди, які тебе оточують, стикаються із твоїм тілом, форматують і завантажують твою свідомість.

Тому у мене є тост, що називається "в тему". Точніше, в прекрасну, добру, казкову новорічну тему.

Не втомлюйтеся дякувати своїм близьким, друзям, та й ворогам, мабуть, теж! Адже всі вони і є ваша доля!


Дмитро Видрінінф.: vydrin.com

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh