Олесь ГРИБ, громадський діяч, для Волі народу

Якщо зважити на  відоме  застереження, що  нове – це добре забуте старе, то  новий похід на Верховну раду Юрія Збітнєва – колишнього соціаліста, колишнього народнього депутата колишньої Верховної ради колишньої УРСР, колишнього очільника Політради Української національної громади, творця і організатора партії  «Нова сила», а нині  ініціатора скликання  нових конституційних зборів під величною назвою "Конституційний конгрес", безперечно треба вважати новим. «Новий курс» Ю.Збітнєва (не плутати з таким же курсом президента США Франкліна Рузвельта)  виявився  набагато  радикальнішим і сповненим новаціями  у  порівнянні із сміхотворним  комітетотворенням  Політради  Української національної громади, що, зібравши громадськість у Будинку кіно   для   революційних змін, сама  не досиділа  до кінця  скликаних нею   ж  зборів і розбіглася хто куди! («Персонал Плюс» від 27 січня 10 року, № 4 «Ну і організували!», Олесь Гриб ).

Новий штурм Верховної ради  11.11. 11р.  «новими  силами»  Юрія Збітнєва змусив  поважати його організаторів:  замість безформеної маси, що колись заповнила залу Будинку кіно, учасників зборів  в "Українському домі" зустрічала робоча група  з реєстрації громадських організацій, які допускалися до залу виключно за підготовленими мандатами. Охоронець при дверях, охоронець перед виходом на сцену, - все ніби чекало на появу нового  Дибенка з його заповітом про «стомлений караул». Наперед продуманий, безальтернативний склад президії  виявися нічим не гіршим    президій  доби  як розвиненого, так і  недорозвиненого соціалізму, звідки і проріс ватажок загадкових «нових сил», лікар за фахом Юрій Іванович Збітнєв.
Щоб не витрачати часу на пошуки  пустопорожніх альтернатив, Ю.Збітнєв перейшов одразу до формування філософського обличчя нового посполитого зрушення. Віднині маса може не турбуватись  проблемами, які заважають крокувати  переможним маршем до зали Верховної ради: Ю.Збітнів чітко накреслив -і теж новий -  досі незнаний шлях -  ніяких  дискусій  щодо   пріоритетів Сталіна  або  Бандери - часу на безплідні пошуки немає!  Треба рухатись вперед і вперед! А щоб остаточно подолати перепони до   сяючих висот нового життя (не плутати з «зяючими висотами соціалізму»!)  Ю.Збітнєв  відкинув   всілякі там «мовні» проблеми – українською чи російською мовами прямувати до нового суспільства - бо хто з серйозних філософів стане обтяжувати  себе філологічними дрібницями?  Зал не заперечував (думки присутніх не питали) та й  хіба так давно  його привчали до філософського моноліту - «єдиний радянський  натовп»?

Отримавши цілком нові філософські настанови, зал рушив  у – теж нове - плавання  конституційним  морем. Тільки от дивина – за пів дня розмов на різноманітні теми  ніхто і словом не  прохопився про основні засади нової конституції, а тих, хто серйозно повірив у  народнє законотворення (серед них – і   делегат від  Київського відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів  Олесь Гриб – автор «Ну і організували!») взагалі   були  позбавлені можливості оприлюднити  основні засади нового  основного закону України. 
Проте, звинувачення у недемократичності ведення Конституційного конгресу – не для пана Юрія, він – стовідсотковий демократ і в  новому та й у старому  розумінні - варто лише пригадати, як Юрій Іванович продовжував втілювати в життя заповіти власної партії щодо «сильної президентської влади» - з цим у Пана Збітнєва проблем не буде, хіба що основний напрямок партії «Нова сила» - «солідаризм» –у вирішенні питання національних меншин зазнав де-яких змін, а саме: як з національно – дрібного угрупування та й зробити велику націю у вирішенні партійної програми  з проведення «політико – територіальної реформи», іншими словами, як національну проблему перетворити у політичну. Без зайвих  і непотрібних дискусій  Юрій Іванович  самостійно вирішив проблему федералізації України: хочуть «русини» Закарпаття  бути самостійними – будь ласка - виокремлюйтесь і відокремлюйтесь хоч у автономію, хоч у окрему націю, хоч в окрему державу! Правда пан Юрій не наголосив, мовляв, розумій як хочеш, що залишиться від України, як за амбітними гетьманчиками  русинів подадуться і собі у вир  демократизації  президенти  бойків, лемків, галичан, як Жмеринка самовизначиться від Вапнярки,  а Жлобин від хутора Веселі Гуляки, як переселенці з Расєї – матінки та їх нащадки на  спустошених голодомором українських  степах оголосять себе міні Росією – це вже проблеми майбутньої  «федералізованої» конституції  Юрія Івановича.

Дух нового витав над залою Українського дому,  навіть  коли виступ представника з Черкас про арешт єврейською розвідкою Моссад і таємний вивіз  «арабського терориста»  з території незалежної України до не менш  незалежного Ізраілю не на жарт  обурив представника Одеси, який,  не справляючись із зрадницькою літерою   «р», висловив  протест і вимогу вжити регламент до черкаського представника, що було негайно виконано  двома  новітніми «дибенками» (не плутати з «дебілами!») методом  «попід руки». Черкаський оратор, зрозумівши натяк, покинув трибуну.
Є одна характерна риса видатних людей – іти твердим кроком попри домовленості, переступаючи через вчорашніх союзників назустріч своїй меті –  Ю.Збітнєв  володіє і цією знаменитою рисою: активний учасник ряду конференцій Всенароднього фронту порятунку України /ВФПУ/, де збори керувались регламентом і надавали права на виступ  без будь – якої цензури, дозволив  такий собі  невеликий  відступ від  безперечно  цілком демократичних засад   –  не сперечатися   з двома      вже згадуваними  нащадками незабутнього Дибенка , які «методом попід руки» запропонували  п. О. Лалаку  - голові ВФПУ - добровільно покинути трибуну. Оскільки до бійок  у сесійній  залі майбутньої нової  за проектом Юрія Збітнева  Верховної ради було ще далеко, пан Олександр після спроби опору делікатно покинув трибуну для переможної ходи  нової  «збітнєвської демократії»   назустріч новим виборам.
Що пан Юрій обов’язково переможе на нових виборах за власною конституцією свідчив і переконливий факт: навіть  Всесвітньому    форуму українців  довелось обмежитись  для проведення конференції вестибюлем  "Українського дому", а Юрію Збітнєву  разом надали  можливість  на цілоденну роботу – аби лишень, нарешті, подарувати народу нову конституцію. Дивно, як скромна громадська організація лікаря Збітнева  зуміла  оплатити  весь допоміжний персонал та ще й викласти за оренду приміщення Українського дому, що перебуває під безпосереднім керівництвом Кабінету міністрів, ні багато, ні мало – двадцять тисяч гривень.  Ну, що ж, конституція, - а особливо нова -  коштує і не  такого!

Олесь Гриб

 

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh